Іван Бриль

Фотографія Іван Бриль (photo Ivan Bryl)

Ivan Bryl

  • Громадянство: Білорусь

    Біографія

    Білоруський письменник.

    Янка Бриль (Іван Антонович Бриль, білор. Іван Антонавіч Бриль, 1917-2006) — білоруський письменник. Народився 4 серпня 1917 р. в Одесі в родині залізничника. В 1922 році разом з батьками переїхав на їх батьківщину в Західну Білорусь (дер. Загора (Загір’я) Корелічского району Гродненської області, в той час — Польща). Закінчив польську семирічну школу, вступив в гімназію, однак не міг у ній вчитися з-за матеріальних труднощів, займався самоосвітою. C 1938 публікував вірші й публіцистику у віленському білоруському журналі «Шлях моладзі» («Шлях молоді»). У 1939 році призваний до польської армії, служив у морській піхоті. У вересні 1939 р. під Гдинею потрапив у німецький полон, восени 1941 втік і повернувся на батьківщину; приєднався до радянських партизанів. З жовтня 1942 — зв’язковий партизанської бригади ім. Жукова, з березня по липень 1944 — партизан-розвідник бригади «Комсомолець», редактор газети«Сцяг свабоды» («Прапор свободи», орган Мирського підпільного райкому ВКП(б) і сатиричного листка «Партызанскае жыгала» («Партизанський жигало», жигало — розпечений прут для пропалювання отворів). З жовтня 1944 жив у Мінську, працював у редакції газети-плакату «Раздавім фашысцкую гадзіну» («Роздавимо фашистську гадину»), журналах «Вожык» («Їжак»), «Маладосць» («Юність»), «Полум’я» («Полум’я»), Державному видавництві БРСР. C 1945 член Спілки письменників СРСР. У 1966-1971 — секретар правління Спілки письменників УРСР. Двічі обирався депутатом Верховної Ради УРСР (1963-1967, 1980-1985). Голова Білоруського відділення товариства «СРСР-Канада» (1967-1990), член Білоруського ПЕН-центру з 1989. Почесний член Національної академії наук Білорусі (1994). Помер 25 липня 2006.

    Двічі кавалер ордена Трудового червоного прапора, кавалер орденів Вітчизняної війни ІІ ступеня,Дружби народів, «Знак пошани». Нагороджений радянськими і польськими медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1952) за повість «У Забалоцці днее» («Заболоття світає»), Літературної премії ім. Якуба Колоса (1963) за книгу «Працяг размовы» («Продовження розмови»), Державної премії УРСР ім. Якуба Колоса (1982) за повість «Золак, убачаны здалек» («Зоря, побачена здалеку»). У Польщі нагороджений преміями за переклади польської літератури і зміцнення дружби між народами їм. Ст. Петшака (1972) і авторського об’єднання «ЗАИКС» (1975). Народний письменник УРСР (1981).

    Перу Я. Бриля належать збірники «Апавяданні» («Оповідання», 1946), «Верасневая рунь» («Вереснева озимину», 1949), «Пачатак сталасці» («Початок зрілості», 1957), «Працяг размовы» («Продовження розмови», 1962), «Акраец хліба» («Окраєць хліба», 1977), «Сення i памяць» («Сьогоднішній день і пам’ять», 1985),«Пекло сяўбы та жніва» («Від сівби до жнив», 1987), повісті «Сірочы хліб» («Сирітський хліб»), «У Забалоцці днее» («Заболоття світає», 1950), «На Быстранцы» («На Быстрянке», 1955), «Ніжнія Байдуны» («Нижні Байдуны», 1975), «Золак, убачаны здалек» («Зоря, побачена здалеку», 1978), роман «Птушкі i гнезды» («Птахи гнізда», 1963), книги ліричних мініатюр «Жменя сонечных промняў» («Жменя сонячних променів», 1965) і «Вітраж» («Вітраж», 1972). У співавторстві з Олесем Адамовичем і Володимиром Колесником він написав документальну книгу «Я з вогненнай вескі…» («Я з вогняної села…», 1975). Видав кілька книг прози для дітей, збірники літературно-критичних статей.

    Переклади

    Я. Бриль відомий також як перекладач з російської, української і польської мов. В його перекладі на білоруську мову вийшли окремі твори Льва Толстого, Чехова, Горького, Бажова і мн. ін.