Ісаак Ват

Фотографія Ісаак Ватт (photo Isaak Watt)

Isaak Watt

  • День народження: 17.07.1674 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Саутгемптон, Великобританія
  • Дата смерті: 25.11.1748 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Йому приписують авторство близько 750 гімнів. Багато з його гімнів затребувані і донині, а також переведені на багато мов. Хоча Уоттс був непривабливий зовні, його духовні вірші подобалися дуже багатьом людям з щирим серцем. Навіть церква, спочатку обізвала збірка його віршів ‘Примхами Уотс’ (‘Watts’ Whims’), пізніше включила його гімни до складу своїх богослужінь.

Ісаак Уоттс народився 17-го липня 1674-го року в Саутгемптоні, Англія (Southampton, England), і виріс серед прихильників нонконформістів. Так, його батько, також Ісаак Уоттс, двічі потрапляв у немилість за свої переконання. Юнак навчався в незалежній школі короля Едуарда VI (King Edward VI School), де дізнався латинська, грецька і єврейська.

Свою схильність до риму Ісаак реалізовував будинки, чому неусвідомлено допомагали його батьки, коли він пускав у хід вірші, щоб пояснити свої провини або відреагувати на яку-небудь подію. Уоттс не міг піти в Оксфорд (Oxford) або Кембриджа (Cambridge), так як не визнавав вчення і обряди державної англіканської церкви, замість цього вступивши в Нонконформистскую академію в районі Сток Ньюингтон (Dissenting Academy, Stoke Newington) у 1690-м.

Його освіта призвело Уотс до пасторату в Лондоні (London), а також він допомагав проповідникам-стажистам, незважаючи на своє вічно погане самочувств

ії. Погодившись на роботу приватного репетитора, Ісаак жив разом з сім’єю нонконформістів Хартопп (Hartopp) в Сток Ньюингтон, а потім при дворі сера Томаса Ебні (Thomas Abney), лорд-мера Лондона, і леді Мері Ебні (Mary Abney) в Хартфордширі (Hertfordshire).

Ісаак пропагував релігійні переконання, які носили більш світський та екуменічний характер, на відміну від того, що було прийнято в нонконформізмі. Він був більше зацікавлений у розвитку освіти і науки, ніж у поширенні навчань якоїсь конкретної конфесії. Взагалі, що стосується теології, Уоттс часом виходив далеко за межі догм православ’я. Так, він встав в опозицію у 1719-му, коли була благословлена доктрина про Трійцю, стверджуючи, що особистість Святого Духа подібний, а не буквальна.

Коли помер сер Томас, леді Мері стала першою жінкою-господинею маєтку, в якому в якості гостя довгий час жив Ісаак. Красива місцевість Парку Ебні (Abne

y Park) стала постійним місцем проживання автора духовних гімнів, де він черпав своє натхнення з 1736-го аж до своєї смерті в 1748-м.

Стівен Маріні (Stephen Marini), що займається дослідженнями духовної музики, описав, яким чином Уоттс сприяв поширенню англійської співи. Старі поетичні традиції обмежувалися тільки віршами з Біблії, зокрема псалмами, дотримуючись навчань лідера реформації XVI століття Жана Кальвіна (John Calvin), який і запровадив практику використання перекладених псалмів у народних піснях. Ісак же був родоначальником так званої екстра-біблійної поезії, відкривши нову еру протестантського співи.

Уоттс також використав новий спосіб донесення віршів з псалмів для церковних служб. Спочатку псалми були написані на біблійному івриті, а пізніше християнство внесло їх у Старий Завіт. Ісаак запропонував користуватися метричними (римованим) перекладом псалмів. Маріні р

азличает дві специфічні тенденції у віршах Уотс, які називає ‘емоційної суб’єктивністю’ і ‘доктринальної об’єктивністю’.

Одна з найбільш відомих релігійних поем автора, «Проти неробства і пустощів’ (‘Against Idleness And Mischief’), була перероблена Льюїсом Керроллом (Lewis Carroll) в його книзі «Пригоди Аліси в країні чудес’ (‘alice’s Adventures in Wonderland’). Пародія отримала назву ‘How Стане the Little Crocodile’ (‘Ах як маленький крокодил’) і стала відомішою, ніж оригінал.

Ісаак Уоттс помер у Сток Ньюингтон і був похований на кладовищі Банхилл Філдс (Bunhill Fields), залишивши після себе не тільки гімни, але й трактати, навчально-методичні роботи, есе і т. п. Його праці справили великий вплив на конгрегационалистов і ранніх релігійних відродженців, серед яких був Філіп Доддридж (Philip Doddridge). Після смерті Ісаака його роботи були подаровані Єльському Університету (Yale University).