Ірина Одоєвцева

Фотографія Ірина Одоєвцева (photo Irina Odoevceva)

Irina Odoevceva

  • Рік народження: 1895
  • Вік: 95 років
  • Місце народження: Рига, Латвія
  • Рік смерті: 1990
  • Громадянство: Росія

Біографія

Ірина одоєвцева, справжнє ім’я — Іраїда Густавовна Іванова, уроджена Гейнике (1895 — 1990), поетеса, прозаїк.

Ірина Володимирівна одоєвцева (справж. ім’я і прізвище — Гейнике Іраїда Густавовна; з 1921 — Іванова; в різних джерелах різні дати народження: 25.06.1895; 27.07.1895; 23.11.1895; 2.11.1895 та ін. — 15.10.1990). Батько — присяжний повірений, практиковавший в Ризі. В 1914 переїхав до Петербурга. Вірші писала з дитинства. Перший виступ у пресі в петроградській газеті «Ехо» у 1918 році. Одоєвцева називала себе ученицею Н. Гумільова. Про зустрічі з Гумільовим з багатьма подробицями розповідала в мемуарній книзі «На берегах Неви». В сент. 1921 Р. вийшла заміж за Іванова. В 1922 році був виданий в Петрограді її перший збірник віршів «Двір чудес». У 1922 емігрувала через Ригу в Берлін. З 1923 жила у Франції. З віршами в довоєнній друку виступала рідко. У 1920-30-ті Одоєвцева звернула на себе увагу критики і читачів печатавшимися в «Ланці», «Новий будинок», «Числа», «Ілюстрованої Росії», «Сьогодні» розповідями і ще більшою мірою трьома романами: «Ангел смерті» (1927), «Ізольда» (1931), «Дзеркало» (1939). Ще 2 романа Одоєвцева написала після війни: «Залиш надію назавжди» (1954) і «Рік», печатавшийся протягом 1957 р. в журналі «Відродження». 2 книги спогадів Одоевцевой «На берегах Неви» (1967) та «На берегах Сени» (1983) кожна у свій час стали примітними подіями навіть на тлі багатої емігрантської мемуаристики. В кінці життя Одоєвцева збиралася написати 3-й том «На берегах Лети». Вірші, статті, рецензії, нариси Одоевцевой в повоєнні роки стали з’являтися у всіх найважливіших періодичних виданнях зарубіжжя. Збірки її віршів, написаних в еміграції, опубліковані в 1950-70-ті: «Контрапункт», «Вірші, написані під час хвороби», «Десять років», «Самотність», «Златая цепь», «Портрет в римованій рамі». Збірник «Десять років», за словами В. Завалішина, виявляє здатність автора «перетворювати в музику і робити неповторним саме буденне». В кві. 1987 Одоєвцева повернулася в Ленінград.