Інна Гофф

Фотографія Інна Гофф (photo Inna Goff)

Inna Goff

  • День народження: 24.10.1928 року
  • Вік: 62 роки
  • Місце народження: Харків, Росія
  • Дата смерті: 26.04.1991 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Радянський прозаїк і поет, відома як автор тексту пісні «Російське поле».

Народилася в родині лікаря-фтизіатра (Анатолія Ілліча Гоффа) і викладача французької мови. Влітку 1941 з окупованого Харкова сім’я евакуювалася в Сибіру — в р. Томськ. Після війни вступила в Літературний інститут імені М. Гіркого, на семінари поета М. А. Свєтлова. Потім змінила напрямок і перейшла на семінар до прозаїку К. Р. Паустовському.Перший успіх прийшов до неї в 1950 році. На 1-му Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей Інна Гофф отримала першу премію за повість «Я — тайга». Не менший інтерес викликала і повість «Биття серця» (1955). Незабаром вийшла книга «Точка кипіння» (1958), в якій розповідається про працівників підмосковного хімкомбінату. Критики відзначали жвавість мови, захопленість, знання матеріалу. В 1960 році був надрукований великий розповідь «Північний сон». У 1961 році вийшов цикл «Чергу за гасом», в 1963 році — роман «Телефон дзвонить по ночах». У них відтворено дитячі та юнацькі враження про нелегкі воєнні роки. Інна Гофф майстерно володіла жанри розповіді і повісті. Низка образів, живих людських характерів проходить у творах письменниці «Чарлі, брат Мані» (1967), «Медпункт на вокзалі» (1976). Інна Гофф писала про нелегкій, але прекрасному світі, в якому живуть його герої. Почуття гумору, незвичайність, безпосередність погляду, непідробний інтерес проявляються в кожному її творі («Не вір дзеркал» (1964), «Історії Насті Стекловой» (1973)). Від істинно народних образів, від яскравих мовних особливостей автор переходить до елегантної, елітарної прозі: цикл «Оповідання — подорожі», «Як одягнені гондольєри» (1967) — про подорож по Італії, «На семи мостах» (1969) — мемуари про Карелії, «Знайомі дерева» (1971) — замальовки з Підмосков’я. У 1971 році вийшов ще один цикл «Оповідання — дослідження».7 клас Інна Гофф. «Російське поле» Несподівано змінивши в молодості свій поетичний шлях на прозу, Гофф все ж не перестала писати вірші. Довгий час свої вірші вона писала «для себе». Лише завдяки М. Н. Бернесу, Я. А. Френкелю і Е. С. Колмановскому, з’явилися чудові пісні на вірші І. Гофф «Серпень», «Коли розлюбиш ти», «Я посміхаюся тобі», «Поле, російське поле».