Ігор Холін

Фотографія Ігор Холін (photo Igor Holin)

Igor Holin

  • День народження: 21.01.1920 року
  • Вік: 79 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 15.06.1999 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Російський поет, прозаїк.

Ігор Холін народився в Москві, на Войковський, яка в той час була передмістям, в сім’ї швачки і офіцера царської армії, за однією з версій — нікого Львова, з іншого — Холіну. Батько помер — одна легенда свідчить, що від тифу, інша — ніби воював за «білих», перекинувся до «червоним», був полонений колишнім командиром Колчаком, і розстріляний. Жодна з історій не має підтвердження, так як Холін мав схильність містифікувати власне життя. Родичі кажуть, що його дід по батькові володів балетною школою в Москві, на Тверській, а батько одружився на сільській дівчині всупереч волі рідних. У громадянську війну, втративши чоловіка, мати Холіну віддала його в дитячий будинок — вона пожертвувала двома дітьми, оскільки боялася, що не зможе їх прогодувати. З одного дитячого будинку Холіну перевели в інший, під Рязань, колишній чоловічий монастир, де в спальнях дітей жахали стельові фрески зі стражданнями мучеників, наприклад, відрубана голова Івана Хрестителя. Холін з дитячого будинку втік, беспризорничал, але в підсумку опинився у Новоросійську, де його пригріло військове училище. Був вихованцем музичної команди Червоної Армії. З 1940 по 1946 рік служив в армії. Війну закінчив у Празі, Капітаном Червоної Армії. Був двічі поранений — одна з куль пройшла через куточок губ і вийшла під лопаткою. Вижив дивом.

Вдарив солдата за п’яні неподобства, потрапив під трибунал, сидів на зоні в Ліанозово. Там зустрів товариша по армії, який по старій пам’яті дав поблажку — дозволив виходити за межі зони. Там же, під впливом товариша, почав писати вірші — за власним визнанням погані. Прочув про Блок, пішов у місцеву, лианозовскую бібліотеку, де попросив книгу Блоку, чим здивував библиотекрашу, так як Блок тоді вважався майже забороненим поетом. Библиотеркарша виявилася дружиною Євгена Леонідовича Кропивницького, з яким і познайомила Холіну. У Кропивницького тоді збирався гурток поетів, письменників і художників, які вважали його своїм учителем — юний Генріх Сапгир, зять Євгена Леонідовича Оскар Рабін… Під впливом Кропивницького відбулося творчість Холіну. Активно писати Ігор Холін почав у середині 50-х. В ті роки їм був створений перший цикл «барачных» віршів, дав вектор розвитку всієї Лианозовский групі. В цей час Холін працював офіціантом в ресторані при готелі «Метрополь» і був одружений на Марії Костянтинівні Холиной, теж офіціантці. У цьому шлюбі у нього народилася донька Людмила. Крім того, його друг Генріх Сапгир долучив його до написання дитячих віршів. Але поезія на замовлення у Холіну йшла важко, незважаючи на те, що його вірші потрапили до буквар. Холін волів використовувати в якості поетичних засобів швидше побутову мову, ніж лірику і образність. До кінця 1950-х років Холін став одним з лідерів поезії неофіційною російської поезії і російського авангарду. У 1960-х він друкувався на Заході, в СРСР публікувалися тільки вірші для дітей. Був учасником поетичної групи «Конкрет», куди входили Генріх Сапгир, Едуард Лімонов, Бахчанян. На початку 1970-х Холін пише кілька поем і всерйоз звертається до прози. З 1988 року він публікувався на батьківщині. 1980-90-ми рр. датовані лише окремі вірші, оскільки Холін основну увагу приділяв написання коротких оповідань.

У свідомості читача образ Холіну-поета нерозривно пов’язаний з образом Генріха Сапгира, дружба з яким зав’язалася у Холіну по листуванню. Сапгир був учнем Кропивницького ще за кухоль в Будинку Піонерів, писав йому з фронту, дізнавався про нових іменах в поетичному гуртку так і познайомився з Холіним. Ця дружба тривала більше сорока років.

На початку сімдесятих його приятель, художник Михайло Гробмана, навчив Холіну займатися «фарцовкою», яка через невеликий час переросла у торгівлю антикваріатом — не дуже велику, але значну з точки зору знань про російській старовині та сучасному мистецтві. Цим Холін заробляв на життя до 1998 року.

З 1972 до 1974 зустрічався з Іриною Островської, подругою Олени Щаповою, легендарної дружини Лимонова, якій присвячена книга «Це я, Едічка»». Дочка Холіну від Островської Аріна — автор популярних романів.

Помер від швидкоплинного раку печінки — швидко і легко. Похований на Хімкинському кладовищі.