Хосе Мануель Кабальєро

Фотографія Хосе Мануель Кабальєро (photo Jose Manuel Caballero)

Jose Manuel Caballero

  • День народження: 11.11.1926 року
  • Вік: 90 років
  • Місце народження: Херес, Іспанія
  • Громадянство: Іспанія

Біографія

Кабальєро – володар премії ‘Мігель де Сервантес’ (‘Miguel de Cervantes’) 2012-го за майстерне володіння мовою і досягнення в області іспанської літератури.

Хосе Мануель Кабальєро Бональд з’явився на світ 11 листопада 1926-го в Хересі, Іспанія (Jerez, Spain). Його батько – Пласідо Кабальєро (Plácido Caballero), його мати – Хулія Бональд (Julia Bonald), нащадок віконта Луї Габріеля Амбруаза де Бональда (Louis Gabriel Ambroise de Bonald), французького філософа, який оселився в Андалусії (Andalucia) в середині 19-го століття.

Під час громадянської війни в Іспанії Хосе деякий час провів у Сьєрра-де-Кадісі (Sierra de Cádiz) і Санлукар-де-Баррамеде (Sanlúcar de Barrameda). Він відкрив для себе таких письменників, як Джек Лондон (Jack London) і Еміліо Сальгари (Emilio Salgari), які вплинули на його подальшу долю.

Між 1944 і 1948-му Кабальєро вивчав навігацію в Кадісі (Cádiz) і написав свої перші вірші. На цьому ж відрізку часу він подружився з працівниками міського журналу ‘Platero’, в тому числі з Фернандо Киньонесом (fernando arima включно <

ndo Quiñones) і Хуліо Марискалем (Julio Mariscal). Після навчання у військовому університеті Milicia Naval Universitaria, він два роки плавав у водах Канарських островів (Canary Islands), Марокко (Morocco) та Галичини (Galicia). У його військовій кар’єрі була поставлена крапка, коли Кабальєро підхопив хворобу легенів і відправився одужувати в Херес.

Хосе вивчав філософію і літературу в Севільї (Seville) з 1949-го по 1952-й. Він продовжував свої літературні дослідження в Мадриді (Madrid) і близько 1954-го став помічником, а пізніше заступником головного редактора журналу ‘Papeles de Son Armadans’.

З 1959-го Кабальєро почав дружити і співпрацювати з поетами, які пізніше стали відомі як Покоління 1950-х. Ця група літераторів була єдина у своїй опозиції диктатурі Франсиско Франко (Francisco Franco). З часом Кабальєро переїхав до Боготи (Bogotá), де викладав іспанську літературу

і гуманітарні науки в Національному університеті Колумбії (Universidad Nacional de Colombia). Тут він завів дружбу з колумбійської групою видавців журналу ‘Mito’, в тому числі з Габріелем Гарсією Маркесом (Gabriel García Márquez) і Педро Гомесом Вальдеррама (Pedro Gómez Valderrama).

Він повернувся в Іспанію в 1963-м та займав кілька різних постів у видавничій системі. У тому ж році він був заарештований і оштрафований з політичних причин. Між 1965-му і 1968-му Хосе перебував на Кубі (Cuba). У 1966-му він прилучився до організації в р. Baeza (Baeza), покликаної віддати данину пам’яті Антоніо Мачадо (Antonio Machado), іспанського поета, повністю забороненого за наказом уряду. Він опублікував твір ‘Narrativa Cubana de la Revolución’ (прим. ‘Кубинське розповідь про революції’) в 1968-му, після чого знову потрапив під арешт за тим же причин. Кабальєро місяць провів у в’язниці в Карабанчеле (Carabanchel).

Хосе працював у Іспанської королівської академії з 1971-го, де залишався до 1975-го. У 1973-му він також почав виконувати обов’язки літературного редактора ‘Júcar Publications’, і в цьому призначенні прослужив три роки. Він читав курси в декількох європейських університетах і відвідував літературні симпозіуми. З 1974-го по 1978-й Кабальєро був професором Центру іспаномовних досліджень в Брін-Мор в штаті Пенсільванія (Centre for Hispanic Studies, Bryn Mawr College, Pennsylvania).

З 1985-го по 1988-й він знову проживав у США (USA). У 1989-му в Хересі була відкрита школа його імені. У 1992-му заробила публічна бібліотека ім. Хосе Кабальєро. У 1997 році він був удостоєний звання ‘Улюблений син Андалусії’, а ще через два роки став ‘Улюбленим сином провінції Кадіс’.

У 2004-му Кабальєро став почесним доктором Університету Кадіса (University of Cádiz).