Гліб Успенський

Фотографія Гліб Успенський (photo Gleb Uspensky)

Gleb Uspensky

  • День народження: 13.10.1843 року
  • Вік: 58 років
  • Місце народження: Тула, Росія
  • Дата смерті: 06.04.1902 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Народився в сім’ї чиновника. Дитячі роки пройшли в спокійній, добросердій атмосфері, серед люблячих рідних людей. Вже в ранньому віці читав казки і вірші Пушкіна, Лермонтова, читав Карамзіна.

У 1853 починає вчитися в Тульській гімназії, але, у зв’язку з переведенням батька в Чернігівську палату, закінчує гімназійний курс у Чернігівській гімназії в 1861. Перші літературні досліди відносяться до років навчання в гімназії.

Надходить у Петербурзький університет на юридичний факультет, але після студентських хвилювань і в зв’язку з матеріальними труднощами відрахований в тому ж році. У 1862 році поступив в Московський університет, однак провчився лише рік, бо не зміг внести плату за навчання, і змушений був піти. Працював коректором у друкарні. У 1864 після смерті батька довелося піклуватися про чотирьох сестер і трьох братів.

У 1862 друкуються перші оповідання Успенського «Ідилія» та «Михалич». Письменник знаходить підтримку в журналах «Русское слово» і «Сучасник». Вирішальне значення для літературної долі Успенського мало його знайомство з Некрасовим, оценившим його талант, його знання життя і спостережливість. Він опублікував у «Современнике» перше велике твір Успенського «Звичаї Растеряевой вулиці» (1866). Пізніше, коли замість закритого урядом «Современника» Некрасов взяв у свої руки видання журналу «Вітчизняні записки», Успенський знову став його постійним співробітником. Тут були надруковані нариси й оповідання «Перша квартира», «Нужда пісеньки співає», «По чорних сходах» і ін

1869 — 71 було написано друге велике твір — «Руйнування». Успенський був близький до діячів народницького руху — Н.Михайлівському, П. Лаврову,Ст. Фігнер та ін Велику роль у розвитку зв’язків письменника з революціонерами-народниками зіграли його поїздки за кордон в 1872 і 1875 — 76. Близько року жив у Парижі, де все нагадувало про Комуну 1871 і розправу над революціонерами. Побачені їм місця страти вразили письменника. У Парижі Успенський зустрівся з і. Тургенєвим, їх дружні стосунки потім не припинялися. Закордонні враження знайшли відображення у низці нарисів та оповідань («Хвора совість», «З пам’ятної книжки», «Закордонний щоденник провінціала» та ін).

У 1870-ті роки Успенський, вивчаючи життя пореформеного села, подовгу живе у селах. Результатом цих поїздок з’явився цикл нарисів «З сільського щоденника» (1877 — 80). На думку автора, селянство «до тих порсохранит свій могутній і лагідний тип, доки над ним панує влада землі…».

У 1884 уряд закрило «Вітчизняні записки». Для Успенського починається пора поневірянь: Кавказ, Сибір, Поволжя, Україна, новгородські самарські ліси і степи. Але в цих нових вражень він не бачить нічого втішного, все здається йому безпросвітним. Настає хвороба. Літературна діяльність перестає приносити йому радість, хоча в 1885 виходить знамените оповідання «Випрямила», а в 1888 — не менш знамениті «Живі цифри». З 1892 письменник перебував у Петербурзької психіатричної лікарні. Там він і помер 24 березня (6 квітня н. с.) 1902.

Використані матеріали кн.: Російські письменники і поети. Короткий біографічний словник. Москва, 2000.