Георгій Владимов

Фотографія Георгій Владимов (photo Georgiy Vladimov)

Georgiy Vladimov

  • День народження: 19.02.1931 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Харків, Україна
  • Дата смерті: 19.10.2003 року
  • Громадянство: Росія
  • Оригінальне ім’я: Георгій Волосевич
  • Original name: Georgiy Volosevich

Біографія

Народився в учительській родині. Навчався в ленінградському Суворовському училищі. У 1953 році закінчив юридичний факультет Ленінградського університету. Друкувався як літературний критик з 1954 (статті в журналі «Новий світ», де почав працювати: До суперечки про Ведерникові, Село Огнищанка і широкий світ, Три дні з життя Холдена та ін).

У 1960 під враженням відрядження на Курську магнітну аномалію написав повість Велика руда (опубл. 1961), що викликала дискусії. Незважаючи на зовнішню схожість з типовим «виробничим» романом, повість стала одним із програмних творів «шістдесятників». Опублікований в 1969 роман Три хвилини мовчання, оповідає в жанрі сповідальної прози про будні риболовного лайнера, висуває «титульний» лейтмотив про право кожного на посилку свого сигналу «SOS» і узаконених морськими (переносно – життєвими законами трьох хвилинах мовчання, коли кожен такий сигнал повинен бути почутий. Метафора і достовірність, літературний талант, проникливо-елегійний ліризм і прихована викривальна сила визначають ту манеру письма Владимова, яка в найбільшій мірі проявиться в його повісті про вартової собаки Вірний Руслан (опубл. у 1975 р. у ФРН; у 1989 у СРСР), де в розповіді про безкорисливу і відданому охоронця радянських таборів виникає постійна для письменника тема трансформації кращих людських (у т. ч. втілених у дусі традицій А. Чехова і Л. Толстого,в образі сторожового пса) якостей у трагічне «аутсайдерство», бесприютность, відчуття власної неповноцінності або непотрібності в сучасному витонченому і брехливому світі, в неприродному й антигуманном суспільному устрої.

У 1977 Владимов, вийшовши із Союзу письменників СРСР, стає керівником московської секції забороненої в СРСР організації «Міжнародна амністія». У 1982 публікує на Заході розповідь Не звертайте уваги, маестро. У 1983 емігрував у ФРН, з 1984 – головний редактор емігрантського журналу «Грані». У 1986покинул пост, прийшовши до висновку, що це організація надзвичайно підозріла, шкідлива і що була у використанні по боротьбі з демократичним рухом». З кінця 1980-х активно виступав як публіцист і у вітчизняних виданнях. В 1994 на батьківщині публікує роман Генерал і його армія (московська літературна премія «Тріумф», 1995), присвячений історії війська генерала А. А. Власова, що перейшло у роки Великої Вітчизняної війни на бік гітлерівських військ.

Помер 19 жовтня 2003 року в Німеччині, похований в підмосковному Передєлкіно.