Геннадій Айгі (Лісін)

Фотографія Геннадій Айгі (Лісін) (photo Gennady Aigi (Lisin))

Gennady Aigi (Lisin)

  • День народження: 21.08.1934 року
  • Вік: 71 рік
  • Місце народження: с. Шаймурзино, Росія
  • Дата смерті: 21.02.2006 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Новаторське творчість Айгі явно вибивається з контексту вітчизняної літератури другої половини XX в. Р. Якобсон назвав його «екстраординарним поетом сучасного російського авангарду». Саме Геннадій Айгі в сучасній поезії є не модерністську і не постмодернова, а власне авангардне початок.

Геннадій Миколайович Айгі народився 21 серпня 1934 р. в селі Шаймурзино в Чувашії. До 1969 р. носив прізвище Лісін, яку його батько, сільський вчитель, перекладач А. С. Пушкіна на чуваську мову, отримав в радянський час в процесі «русифікації». Дід Айгі по материнській лінії був останнім в селі жерцем. Один з предків поета виголошував чуваське слово «хайхи» («он той»), опускаючи початковий звук, – так виникло сімейне прізвисько «Айгі», що стало згодом для поета «програмним художнім ім’ям».

Геннадій Айгі почав писати вірші по-чувашски, відчував вплив М. Сеспеля (1899-1922) і П. Хузангая (1907-1970). З 1949 р. друкувався в чуваської періодиці. У 1949-1953 рр. навчався в Батыревском педагогічному училищі, в 1953 р. за порадою Хузангая поступив в Літературний інститут ім. А. М. Гіркого, де займався в семінарі М. А. Свєтлова.

У 1958 р. вийшла його перша книга віршів на чуваській мові, і в тому ж році він був виключений з інституту «за написання ворожої книги віршів, підриває основи методу соціалістичного реалізму». Рік потому отримав диплом інституту, представивши до захисту переклади. Велике значення для Р. Н. Айгі мали зустрічі з Б. Л. Пастернаком, посоветовавшим молодому поетові перейти на російську мову. Оселившись у Москві, Айгі в 1961-1971 рр. працював у Державному музеї Ст. В. Маяковського старшим бібліографом, завідувачем изосектором. Геннадій Айгі склав повний опис іконографії Маяковського, брав участь в організації виставок К. Малевича, В. Татліна та інших майстрів російського авангарду. З 1972 р. займається виключно літературною працею, поєднуючи поетична творчість з перекладацькою і укладацькою роботою. У 1968 р. випустив в перекладі на чуваська мова антологію «Поети Франції», де представлені вірші 77 авторів 15-20 ст. (удостоєна в 1972 премії Французької Академії). У 1974 р. видав антологію «Поети Угорщині», у 1987 р. – «Поети Польщі». Складена Геннадієм Айгі і обладнана його передмовою антологія чуваської поезії виходила в перекладах на угорську, італійську та англійську мови.

Довгий час російські вірші Геннадія Айгі друкувалися тільки за кордоном. Перша велика книга «Вірші 1954-1971» вийшла в 1975 р. у Мюнхені; у 1982 р. паризьке видавництво «Синтаксис» випустило зібрання віршів Айгі «Відзначена зима». З 1962 р. його вірші стали публікуватися в перекладах на іноземні мови – спочатку в періодиці, а з 1967 р. книжковими виданнями в Чехословаччині, ФРН, Швейцарії, Франції, Англії та інших країнах.

З 1987 р. Геннадій Айгі почав друкуватися на батьківщині, в 1991 р. вийшла перша в Росії книга його віршів «Тут». У 1990 р. він був удостоєний Державної премії Чувашії їм. К. В. Іванова, в 1994 р. став народним поетом Чувашії. У 1997 р. в Чебоксарах відбулася міжнародна конференція, присвячена творчості поета, – своєрідний з’їзд «айгистов» всього світу. У 2000 р. Геннадій Айгі став першим лауреатом заснованої в Росії Пастернаковской премії. Серед його міжнародних нагород – європейська премія імені Петрарки (1993), звання Командора Ордена мистецтв і літератури (Франція, 1998).

Новаторське творчість Айгі явно вибивається з контексту вітчизняної літератури другої половини XX в. Р. Якобсон назвав його «екстраординарним поетом сучасного російського авангарду». Саме Геннадій Айгі в сучасній поезії є не модерністську і не постмодернова, а власне авангардне початок (ще одним носієм якого є В. А. Соснора). Своїми творчими попередниками Геннадій Айгі вважає В. О. Хлєбникова, Маяковського, К. С. Малевича, пробудивших в ньому прагнення «гранично загострювати поетична мова».

У поезії Геннадій Айгі органічно здійснився перехід до верлібру, який Ю. Н.Тинянов передбачав для російської поезії ще в середині 1920-х років. Вільний вірш Айгі начисто позбавлений відтінку «незвичність», це не ускладнення метричного вірша, а первородна форма поезії, що досягає часом граничної простоти в «мінімалістських» творах автора. Геннадій Айгі надає великого значення поетичній графіку: оформлення текстової сторінки входить у художню структуру твору.