Эуджен Барбу

Фотографія Эуджен Барбу (photo Eugen Barbu)

Eugen Barbu

  • День народження: 20.02.1924 року
  • Вік: 69 років
  • Місце народження: Бухарест, Румунія
  • Дата смерті: 07.09.1993 року
  • Громадянство: Румунія

Біографія

Сучасний румунський письменник, романіст, автор коротких розповідей, журналіст, член-кореспондент Румунської Академії (Romanian Academy). Це його останнє призначення піддалося лютій критиці, оскільки Барбу звинувачували в плагіаті в його романі ‘Інкогніто’ (Incognito), і з тієї причини, що він очолив антисемітську кампанію в газетах ‘Săptămâna’ і ‘România Mare’, які Барбу заснував і якими керував.

Найвідоміші романи Барбу – ‘Яма’ (Groapa), що вийшла в 1957 році, і ‘Князь’ (Principele), опублікований у 1969-м. Історичний роман ‘Князь’, дія якого відбувається в епоху фанаріотів, розглядався критиками як іронічна алюзія на правління Георге Георгіу-Дежа (Gheorghe Gheorghiu-Dej) і трудові табори на будівництві каналу Дунай — Чорне море. Прозу Барбу, в якій відчувається вплив неореалізму, порівнюють із роботами Матеу Караджале (Mateiu Caragiale), Тудора Аргезі (Tudor Arghezi) та італійця Курцій Малапарте (Curzio Malaparte). Барбу також написав кілька кіносценаріїв, причому частину з них для фільмів, в яких головну роль зіграла його дружина, актриса Марга Барбу (Marga Barbu).

Эуджен Барбу народився 20 лютого 1924 року в Бухаресті (Bucharest). Він недовго навчався на юридичному факультеті Бухарестського Університету (University of Bucharest), після чого в 1947-му закінчив філологічний факультет і згодом працював журн

алистом для лівої преси. Барбу брав участь у зустрічах літературного товариства ‘Sburătorul’ і в 1955-му дебютував з повістю ‘Munca de jos’. У наступному році він опублікував свій перший роман ‘Повітряна куля — круглий’ (Balonul e пухкий).

Барбу виявився одним з небагатьох осіб в румунській літературі, якому довіряла офіційна влада під час комуністичного режиму, при Георге Георгіу-Деж (Gheorghe Gheorghiu-Dej) і особливо при Ніколає Чаушеску (Nicolae Ceauşescu), як з політичної, так і з літературної точки зору. Він був відзначений за свої ранні роботи, що прославляють соціалістичні досягнення, такі, як супутникова програма СРСР. Пізніше заохочувалося владою поступовий рух письменника в бік націоналізму. Він також брав участь в роботі апарату державної цензури і, як деякі стверджують, використовував це положення проти своїх літературних суперників.

Коли в 1971 році закінчився період відносної

лібералізації Румунії, Барбу був редактором видання ‘Luceafăr’. Його звільнили після тривалого конфлікту з цілим рядом молодих письменників, оскільки влада були зацікавлені у співпраці з ними. В кінці 60-х Барбу був неофіційним посланником режиму в США (USA). Він повинен був умовити повернутися на батьківщину письменника і вченого зі світовим ім’ям Мірчу Еліаде (Mircea Eliade), але не досяг успіху в цьому. У 1977-му Барбу став лауреатом міжнародної премії Гердера (Herder Prize) за досягнення в літературі.

Барбу кілька разів обирали у Велике національне зібрання (Great National Assembly), але скандал з обвинуваченням у плагіаті завадив його чергового переобрання. Як виявилося, деякі сторінки з роману ‘Інкогніто’ практично дослівно повторювали тексти Костянтина Паустовського (Konstantin Paustovsky). У 70-х і 80-х Барбу почав кампанію проти представників румунської інтелігенції, які втекли з країни на Захід, а також щодо письменників, які виступали з критикою режиму Чаушеску. У той же час він став прихильником крайнього націоналізму, а у ввірених йому виданнях з’являлися образливі статті на адресу єврейського населення.

Після румунської революції 1989 року Барбу разом зі своїм учнем, письменником і журналістом Корнеліу Вадимом Тудором (Corneliu Vadim Tudor), став засновником ультранаціоналістичної партії «Велика Румунія’ (Greater Romania Party), зареєстрованої в 1991 році. В останні роки життя Барбу засідав у Румунській палаті депутатів як представник ‘Великої Румунії» від Бухареста.

Він помер 7 вересня 1993 року у віці 69 років. Через 11 років після його смерті в пресі з’явилася інформація, що Эуджен Барбу мав маленькі слабкості, а саме був схильний до сексуальних контактів з неповнолітніми дівчатками, яких постачав йому Тудор. Тудор спочатку підтвердив цю інформацію, але пізніше став категорично відкидати звинувачення на свою адресу і адресу свого покровителя.