Ернст Вайс

Фотографія Ернст Вайс (photo Ernst Weis)

Ernst Weis

  • День народження: 28.08.1882 року
  • Вік: 57 років
  • Місце народження: Брно, Чехія
  • Дата смерті: 15.06.1940 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

В 1902-1908 роках Вайс вивчав медицину в університетах Праги та Відня. У той час він, за його власними словами, не хотів бути ні поетом, ні мислителем, ні математиком, а тільки добропорядним громадянином. Після отримання диплома Вайс працював лікарем у Берні та Берліні. У 1911 році повернувся до Відня і працював у хірургічному відділенні лікарні Вигляді (район Відня).

Ернст Вайс народився в моравському місті Брно, на території Австро-Угорської імперії (нині Чехія) в єврейській родині торговця тканинами Густава Вайса (Gustav Weiß) і його дружина Берта (уродженої Вайнберг, Berta Weinberg). Він був другим з чотирьох дітей. Обидва його брата вибрали згодом своїм заняттям право, сестра, як і Ернст, зайнялася медициною. Густав Вайс помер 24 листопада 1886 року, коли Ернсту було всього 4 роки. Незважаючи на серйозні фінансові проблеми, Ернст вступив в 1894 році в школу, навчався у Брно, Літомержіце і Хостинне, в 1902 році успішно склав іспити і отримав атестат зрілості.

В 1902-1908 роках Вайс вивчав медицину в університетах Праги та Відня. У той час він, за його власними словами, не хотів бути ні поетом, ні мислителем, ні математиком, а тільки добропорядним громадянином. Після отримання диплома Вайс працював лікарем у Берні та Берліні. У 1911 році повернувся до Відня і працював у хірургічному відділенні лікарні Вигляді (район Відня). У цей період Вайс почав листування з відомим австро-єврейським філософом Мартіном Бубером.

Напружена праця підірвала здоров’я молодого лікаря, він захворів на туберкульоз легень і в якості лікування залишив Австрію, влаштувавшись на службу судновим лікарем. Так він здійснив кілька плавань у 1912 і 1913 роках, побувавши в Індії та Японії, враження від яких пізніше лягли в основу деяких його романів і оповідань.

Лікар і письменник (1913-1920)

У червні 1913 року Вайс познайомився з Францем Кафкою. Пов

про знайомство затвердив його на шляху літературної діяльності, і вже в тому ж році за підтримки Кафки вийшов перший роман Вайса «Die Galeere» («Галера»). Крім Кафки, Вайс спілкувався з багатьма іншими празькими письменниками, серед яких Франц Верфель, Макс Брод і Йоханнес Урзидил (Johannes Urzidil). Тоді ж письменник-початківець познайомився з танцівницею і актрисою Рахелью Занцара (Rahel Sanzara, справжнє ім’я Johanna Bleschke), на довгі роки стала його любов’ю і подругою.

У 1914 році Вайс був покликаний в австрійську армію і брав участь у Першій світовій війні як полковий офіцер медичної служби. Воював на Східному фронті — в Угорщині і на Волині, згодом служив в тилу. У 1916 році вийшов другий роман Вайса «Боротьба» («Der Kampf»). Незадовго до закінчення війни (1918) був нагороджений золотим Хрестом за заслуги Медалі за хоробрість (golden Verdienstkreuz der Tapferkeitsmedaille). Після війни Вайс жив у Празі, стала столицею Чехословаччини, де вів лікарську практику, в 1919-1920 роках працював хірургом в празької міської лікарні. У Празі в 1919 році відбулась прем’єра його драми «Таня» («Tanja»).

Письменник (1920-1933)

У 1920 році Вайс залишив кар’єру лікаря і виїхав з Праги. Після недовгого перебування в Мюнхені він оселився в Берліні (1921), де прожив наступне десятиліття, займаючись літературною діяльністю. У числі іншого він працював в «Берлінському біржовому кур’єрі» («Berliner Börsen-Courier»). В цей період він написав і видав кілька романів: «Нахар» («Nahar», 1921), «Випробування» («Die Feuerprobe», 1923), «Чоловіки вночі» («Männer in der Nacht», 1925), «Боэтиус з Орламюнде» («Boetius von Orlamünde», 1928) і «Георг Літам. Лікар і вбивця» («Georg Letham. Arzt und Mörder», 1931), який став останньою роботою Вайса перед еміграцією; а також розповіді і п’єси, які ставилися в Берліні та Празі.

Роман «Боэтиус з Орламюнде» (пізніша назва «Аристократ», «Der Aristokrat») отримав срібну медаль на Олімпійському художньому конкурсі в Амстердамі як «епічний твір». У 1930 році він був удостоєний австрійської премії Адальберта Штифтера (Adalbert-Stifter-Preis).

На будинку по Луитпольд-штрассе (Luitpoldstraße), 34, де Ернст Вайс жив і працював з 1926 по 1931 рік, нині важить меморіальна табличка.

Еміграція (1934-1940)

Незабаром після пожежі Рейхстагу 27 лютого 1933 року письменник покинув Берлін і повернувся до Праги, де працював і доглядав за хворою матір’ю. Вона померла в січні 1934 року, а чотирма тижнями пізніше Вайс емігрував у Францію, влаштувавшись в Парижі. Життя в Празі стала для нього на цей раз періодом глибокої депресії, від якої він оговтався тільки за кордоном.

Не отримавши дозволу на заняття лікарською діяльністю, Вайс заробляв собі на життя, працюючи в різних емігрантських виданнях. Цих грошей не вистачало і він змушений був користуватися допомогою, яку йому надавали письменники Томас Манн і Стефан Цвейг. У 1934 році вийшов новий роман Вайса «Тюремний лікар, або Сироти» («Der Gefängnisarzt oder die Vaterlosen», у 1936 році — роман «Бідний марнотрат» («Der arme Verschwender»), присвячений Стефану Цвейгу і став одним з найвідоміших творів Вайса, а в 1937 році — роман «Спокусник» («Der Verführer»), який письменник присвятив Томасу Манну.

8 лютого 1936 року в Берліні померла від раку улюблена Вайсом Рахель Занцара.

У 1938 році Вайс брав участь у конкурсі, оголошеному Американської гільдією німецької культурної свободи (American guild for German cultural freedom), представивши антифашистський роман «Очевидець», написаний від імені лікаря, вылечившего під час війни який осліп на грунті нервового розладу солдата АГ, і став тим самим небажаним свідком слабкості майбутнього лідера, що фатальним чином позначилося на його кар’єру і життя. В основу роману було покладено дійсний випадок, що стався на фронті з Адольфом Шикльгрубером (Гітлером).

14 червня 1940 року, коли німецькі війська увійшли в Париж, Ернст Вайс вирішив покінчити з собою. Він прийняв отруту і порізав собі вени в номері готелю, де жив. Спроба самогубства не увінчалася негайним успіхом, смерть настала тільки на наступну ніч в паризькій лікарні. Після його смерті зник валізу з неопублікованими рукописами. Місце, де похований письменник, залишилося невідомим.

Історія самогубства Ернста Вайса послужила основою для роману німецької письменниці Анни Зегерс «Транзит» («Transit», 1944).