Эдуардас Межелайтис

Фотографія Эдуардас Межелайтис (photo Eduard Mezhelaitis)

Eduard Mezhelaitis

  • День народження: 03.10.1919 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: дер. Карейвишкяй, Литовської республіки, Литва
  • Дата смерті: 06.06.1997 року
  • Громадянство: Литва

Біографія

дуардас Межелайтис перевів на литовську мову твори А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Т. Г. Шевченка та інші. Твори Межелайтиса переведені на багато мов світу. У 1959-70 роках Эдуардас Межелайтис — голова правління СП Литовської РСР, секретар правління СП СРСР (з 1959), член ЦК КП Литви (з 1960). Премія імені Дж. Неру (1969). Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.

Эдуардас Межелайтис народився в сім’ї робітника. Закінчив гімназію, де літературу вела поетеса Соломія Неріс, багато вчителів були відомі своїми антифашистськими переконаннями. У 1939-40 роках навчався на юридичних факультетах Каунаського і Вільнюського університетів. Друкується з 1935 року. У 1941-42 роках працював на заводі «Червоний гігант» в Микільсько Пензенської області. Звідти пішов на фронт.

Під час Великої Вітчизняної війни Межелайтис — військовий кореспондент в складі 16-й Литовської дивізії. Вже в перших збірках поезій («Лірика», 1943; «Вітер батьківщини», 1946; «Мій соловей», 1952) Эдуардас Беньяминович проявив себе як поет яскравого ліричного обдарування. Творчість Межелайтиса харчувалося цілющими джерелами литовського фольклору, ліричний герой його поезії відчував нерозривний зв’язок зі своїм народом і рідною природою. Рання лірика поета за своїм пафосом і стилем близька традицій поезії С. Неріс і С. Єсеніна. Його вірші — своєрідний сплав поетичної публіцистики і ліричної прози. Це щира розповідь поета про себе, про поезію, про мистецтво.

Значною віхою у творчості Межелайтиса стала епічна «Братська поема» (1955). Подією у творчій біографії Эдуардаса Беньяминовича і у всій радянській поезії був вихід збірки віршів «Людина» (1961; Ленінська премія, 1962). Ця книга — радісний гімн Людині-комуністу, його Землі, і в той же час її автора турбують долі всього людства, його майбутнє. Глибокий інтелектуалізм і філософічність, публіцистичний пафос — основні риси збірок «Сонце в бурштині» (1961), «Автопортрет. Авиаэскизы» (1962), «Південна панорама» (1963) і «Кардіограма» (1963). У 60 — 70-е рр. М. публікує книги поетичної публіцистики, в яких висловлені думки автора про литовському і світовому мистецтві: «Ліричні етюди» (1964), «Хліб і слово» (1965), «Нічні метелики» (1966), «Тут Литва» (1968), «Обрії» (1970), «Бароко Антакальниса» (1971), «Бурштинова птах» (1972). Для дітей написані збірники «Ким бути» (1947), «Що сказала яблунька» (1951), «Вчителька» (1953) та інші.

Эдуардас Межелайтис перевів на литовську мову твори А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Т. Г. Шевченка та інші. Твори Межелайтиса переведені на багато мов світу. У 1959-70 роках Эдуардас Межелайтис — голова правління СП Литовської РСР, секретар правління СП СРСР (з 1959), член ЦК КП Литви (з 1960). Премія імені Дж. Неру (1969). Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.

Джерело: «Пензенська енциклопедія» / Гл. ред. К. Д. Вишневський.

— Пенза: Міністерство культури Пензенської області, М.: