Джуна Барнс

Фотографія Джуна Барнс (photo Djuna Barnes)

Djuna Barnes

  • День народження: 12.06.1892 року
  • Вік: 90 років
  • Місце народження: Корнуолл-він-Гудзона, Нью-Йорк, США
  • Дата смерті: 18.06.1982 року
  • Громадянство: США

Біографія

Американська письменниця; зіграла величезну роль в розвитку англійської модерністської літератури 20-го століття і по праву вважалася однією з ключових фігур паризької богеми 20-х і 30-х років 20-го століття.

Народилася Барнс в дерев’яному будиночку неподалік від Корнуолл-він-Гудзона, Нью-Йорк (Cornwall-on-Hudson, New York). Її бабуся по лінії батька була письменницею, журналісткою і суфражисткой; сам батько, Уолд Барнс (Wald Barnes), писав і виконував музику і малював – хоча і без особливого успіху. Уолд був прихильником полігамії; на матері Барнс він одружився ще в 1889-му – причому за два роки за цього до них переїхала ще й коханка Уолда, Фанні Кларк (Fanny Clark). Своїх вісьмох дітей Барнс практично не містив; його мати, вірила в геніальність нащадка, забезпечувала онуків і онучок усіма можливими способами. Джуна була другим за старшинством дитиною; як наслідок, їй доводилося брати найактивнішу участь у домашніх справах і турботах про молодших братів і сестер. Навчалася вона в основному на дому.

У 16 років Джуну зґвалтували; за одними даними, ґвалтівником був сусід (действ

овавший з потурання батька), за іншими – сам батько. Про те, що трапилося Барнс кілька разів згадувала у своїх творах.

У 1921-му сім’я Барнс остаточно розпалася; Джуна з матір’ю і трьома братами переїхала в Нью-Йорк (New York City). Джуна деякий час навчалася в місцевому інституті, проте надалі їй довелося сконцентруватися на роботі. Барнс стала журналісткою; вона починала в ‘Brooklyn Daily Eagle’, проте згодом їй довелося попрацювати практично у всіх нью-йоркських газетах.

Поступово Барнс обзаводилась досить корисними зв’язками; однією з таких зв’язків став Гвідо Бруно (Guido Bruno) – відомий (хоча і не всіма улюблений) — видавець і редактор. Саме з допомогою Бруно Джуна Барнс опублікувала свою ‘The Book of Repulsive Women’.

Нью-йоркські богемні кола досить серйозно вплинули на становлення Джуни Барнс; чималу роль зіграла і богеми

а Париж (Paris). Вперше в столиці Франції Барнс побувала в 1921-му, за завданням чергового друкованого видання. Досить швидко літературний талант Джуни був оцінений по достоїнству. Саме в Парижі у Барнс почався роман з Тельмой Вуд (Jae Wood) – художником і скульптором американського походження. Близька дружба зав’язалася у Барнс і з іншої відомої паризької художницею – дадаисткой баронесою Ельзою фон Фрейтаг-Лорингховен (Baroness Elsa von Freytag-Loringhoven).

У 1932-1933 Барнс працювала над творами, пізніше увійшли до збірки ‘Nightwood’; в той час жила вона в девонширском маєток Хейфорд-Хол (Hayford Hall, Devonshire). Разом з Джуной Барнс і знімала маєток Пеггі Гуггенхайм (Peggy Guggenheim) в Хейфорд-Хол зупинялися Антонія Уайт (Antonia White), Джон Феррарі Холмс (John Ferrar Holms) і Емілі Коулмен (Emily Coleman).

В 1936-м ‘Nightwood’ був опублікований; критики відгукувалися про книжку переважно позитивно, однак продавалася вона не особливо добре. На газетному фронті справи у Барнс також йшли мляво; існувала вона в основному на кошти Пеггі Гуггенхайм. Джуна дуже багато пила і в лютому 1939-го навіть спробувала звести рахунки з життям.

Лише в 1950-му Джуна зуміла усвідомити, у що перетворив її алкоголь; Барнс кинула пити і сконцентрувалася на новому творі – багато в чому автобіографічної п’єсі ‘The Antiphon’. Надалі Джуна повернулася до віршування; працювала над новими віршами вона по вісім годин в день – незважаючи навіть на порівняно серйозні проблеми зі здоров’ям. Характер Барнс почав псуватися – вона стала завзятий самітницею.

Померла Джуна Барнс у Нью-Йорку в 1982-м; на момент смерті вона була останнім із живих представників першого покоління англомовних модерністів.