Джозеф Шерідан Ле Фаню

Фотографія Джозеф Шерідан Ле Фаню (photo Joseph Sheridan Le Fanu)

Joseph Sheridan Le Fanu

  • День народження: 28.08.1814 року
  • Вік: 58 років
  • Місце народження: Дублін, Ірландія
  • Дата смерті: 07.02.1873 року
  • Громадянство: Ірландія

Біографія

Всі твори Ле Фаню були написані в містичному або пригодницькому жанрах, а пізніше його визнали одним з найкращих авторів готичної прози. Його романи і розповіді часто по-справжньому ‘жахливі’, а сам автор любив залишити головну загадку твори нерозгаданою.

Джозеф Шерідан Ле Фаню (Joseph Thomas Sheridan Le Fanu) народився в 1814 році в ірландському Дубліні (Dublin, Ireland). Сім’я його була гугенотської, а серед родичів Шерідана було кілька літераторів. Батько його був священнослужителем, і перші 12 років життя Шерідан провів поруч з Ірландської королівської Військової школою (Royal Hibernian Military School), де його батько був священиком. З 1826 року сім’я жила на півдні Ірландії, де батько отримав посаду ректора. До речі, більшість своїх знань юний Ле Фаню почерпнув з великої батьківської бібліотеки, де він проводив чимало часу. Був у нього і наставник, однак саме книги стали головним джерелом знань і натхнення майбутнього письменника.

Незважаючи на те, що глава сім’ї весь час працював, сім’ю Ле Фаню постійно переслідували фінансові труднощі, багато в чому це було і з-за того, що майже весь дохід, який Ле Фаню-старший отримував як ректор, йшов на оплату десятин.

Шерідан вивчав юриспруденцію в Трініті-коледжі в Дубліні (Trinity College in Dublin), саме там його згодом обр

алі і аудитором Історичного товариства коледжу (College Historical Society).

У 1838 році він почав публікуватися в журналі Дублінського Університету (Dublin University Magazine), і саме в цьому журналі була опублікована його перша ‘жахлива’ історія ‘The Ghost and the Bone-Setter’ (‘Привид і Костоправ’).

Починаючи з 1840 року, Ле Фаню успішно придбав кілька газет, включаючи ‘Dublin Evening Mail’ і ‘Warder’.

У грудні 1844-го Ле Фаню одружився на дочці відомого дублінського адвоката, Сюзанні Беннетт (Susanna Bennett), і молоде подружжя оселилося в будинку на Уоррінгтон Плейс (Warrington Place), біля Великого Каналу (Grand Canal) в Дубліні. У 1845 році народилася перша дочка, Елінор (Eleanor), а в 1846 році на світло з’явилася Емма (Emma). У 1847-му народився їх син Томас (Thomas), а в 1854-му — Джордж (George).

У 1847 році Ле Фаню надав підтримку Джона Мітчелла (John Mitchel) і Томасу Мигеру (Thomas Francis Meagher), які повели кампанію проти уряду, байдужого до Ірландського голоду (Irish Famine). Це коштувало йому в1852-м членства в Парламенті від партії торі в графстві Карлоу (County Carlow).

У 1856-му сім’я переїхала в будинок батьків дружини, проте до цього часу сімейне життя вже тріщала по швах. Причиною тому були постійні неврози Сюзанни. Через два роки, в 1858-му, після важкої істеричного нападу Сюзанна померла. Поховали її в родинному склепі на цвинтарі Mount Jerome Cemetery, поруч з батьком і братами.

З дневиков Шерідана ясно, що він вважав себе в деякому сенсі винним у смерті дружини, і це привело до творчого ступору письменника. Так, він не писав кілька років, і лише в 1861-му, після смерті його матері, почав писати знову. В тому ж 1861 році Ле Фаню став редактором і власником журналу Дублінського Університету, і деякі з його романів були опубліковані саме там.

Всі твори Ле Фаню були написані в містичному або пригодницькому жанрах, а пізніше його визнали одним з найкращих авторів готичної прози. Його романи і розповіді часто по-справжньому ‘жахливі’, а сам автор любив залишити головну загадку твори нерозгаданою.

Однією з кращих в жанрі ‘жахів’ вважається його вампірська повість ‘Carmilla’.

Взагалі, Шерідан Ле Фаню став автором понад десятка романів, серед яких – ‘Дядечко Сайлас’ (‘Uncle Silas’, 1864) і «Будинок біля кладовища’ (‘The House by the Churchyard’, 1863). Збірка з п’яти оповідань ‘Крізь тьмяне скло’ (‘In a Glass Darkly’) вийшов у 1872-му, і теж вважається однією з найпотужніших книг Шерідана Ле Фаню.

Багато творів Ле Фаню були екранізовані. Так, у 1932 році вийшов німецький фільм жахів під назвою ‘Вампір: Сон Олена Грея’ (‘Vampyr’), заснований на творі Ле Фаню. ‘Uncle Silas’ був екранізований в 1947-м; у 1960-му на екрани вийшов фільм жахів ‘Померти від насолоди’ (‘Et mourir de plaisir’); у 1964-му – ‘Прокляття Карнштейнов’ (‘La cripta e l incubo’). В цілому книги Ле Фаню стали основами не менш ніж двох десятків картин, в основному, жахів.

Джозеф Шерідан Ле Фаню дожив лише до 58 років і помер в Дубліні 7 лютого 1873 року. Іменем письменника названі дорога і парк недалеко від того місця, де він провів своє дитинство.