Джон Гарднер Чамплин

Фотографія Джон Чамплин Гарднер (photo John Champlin Gardner)

John Champlin Gardner

  • День народження: 21.07.1933 року
  • Вік: 49 років
  • Місце народження: Нью-Йорк, США
  • Дата смерті: 14.09.1982 року
  • Громадянство: США

Біографія

Найбільш відомий своїм романом «Грендель» — переказом міфу про Беовульфі.

Джон Гарднер народився в сім’ї проповідника і вчительки англійської мови. З дитинства він виявляв інтерес до літератури та музики.

У 1951 році Гарднер вступив в приватний університет Депо, в програмі якого велика увага приділялася мистецтва і музики. Розпочавши навчання як студент-хімік, він незабаром переключився на вивчення літератури. У 1953 році, одружившись, він перейшов з університету Депо в університет Вашингтона (Сент-Луїс), який закінчив за два роки. У 1956 році він отримав ступінь магістра мистецтв, а в 1958 році — третій ступінь в Університеті Айови. Після цього він викладав середньовічну літературу і основи літературної творчості в ряді коледжів. У 1961 році він опублікував у співавторстві підручник «Форми художньої літератури» (англ. Forms of Fiction). У 60-ті роки він опублікував також ряд літературознавчих статей.

Надалі Гарднер продовжував публікувати літературознавчі монографії. У 1974 році вийшла його робота, присвячена Уэйкфилдскому циклу містерій (англ. The Construction of the Wakefield Cycle), а в 1977 році — про поезію Чосера (англ. The Poetry of Chaucer). Особливий інтерес Гарднера викликав епос «Беовульф», по якому він провів ряд семінарів в різних університетах.

У середині 1970-х років у Гарднера був діагностований рак прямої кишки. До початку 80-х років він насилу міг продовжувати роботу. Незважаючи на це, у 1980 році він вдруге одружився, колеги з університету штату Нью-Йорк Ліз Розенберг. Пара переїхала в Саскуэханну, Пенсільванія, де вони продовжували роботу у філії університету. У 1982 році вони розлучилися через романа між Джоном і письменницею Сьюзен Шрив. Однак за два тижні до наміченої весілля зі Шрив Гарднер загинув в автокатастрофі.

Після смерті Гарднера були видані два написаних їм посібники для початківців письменників: «Мистецтво літератури» (англ. The Art of Fiction) та «Як стати романістом» (англ. On Becoming a Novelist).

Переклади

У 1965 році в перекладі Гарднера на сучасний англійська мова виходить «Зібрання творів автора Гавейна» (англ. The Complete Works of the Gawain-Poet).

В 1971 році виходить збірка зроблених Гарднером перекладів середньовічних англійських поем, серед яких «Смерть Артура».

З 1974 року Гарднер займався вивченням епосу про Гільгамеша, і в 1976 році почав віршований переклад цього епосу, адаптований для широкої публіки. Ця робота була їм закінчена в 1982 році, незадовго до смерті.

Збірник адаптованих для дітей класичних творів,«Дракон», «дракон» та інші казки» (англ. Dragon, Dragon and Other Tales), був визнаний в 1975 році «New York Times» «найвизначнішою книгою року».

Художні твори

Перші два романи Гарднера, «Воскресіння» (англ. The Resurrection) і «Загибель Агатона» англ. The Wreckage of Agathone), викликали швидше критичні, ніж позитивні відгуки. Журнал «Time» назвав другий роман, дія якого відбувається в древній Спарті, швидше істеричним, ніж історичним (англ. more hysterical than historical). Перелом відбувається з написанням «Гренделя» (англ. Grendel), пересказывающего сюжет «Беовульфа» з точки зору чудовиська, чиїм образом були додані понад людські риси. Роман «Грендель» в 1971 році був визнаний одним з кращих літературних творів року журналами «Time» та «Newsweek».

Завдяки успіху Гренделя, Гарднеру вдалося видати більш ранній роман «Діалоги з Сонячним» (англ. The Sunlight Dialogues), який отримав високі оцінки і тримався в списку бестселерів газети «New York Times» 16 тижнів.

Роман «Жовтневий світло» (англ. October Light, 1976) удостоєний премії Національної суспільства літературних критиків.

У 1978 році вийшло викликало суперечки есе Гарднера «Про етичній літературі» (англ. On MoralFiction), де він виступив проти суб’єктивістських філософсько-естетичних концепцій у сучасній літературі. На думку Гарднера, справжнє мистецтво морально і прагне зробити життя краще, воно протистоїть ентропії і хаосу, стверджуючи концепції добра, правди і краси — «відносних абсолютних цінностей» (англ. relative absolute values). Література повинна займатися, стверджує Гарднер, не абстрактними побудовами, а з взаємовідносинами живих людей, а сучасні йому письменники відсунули людський характер і моральні позиції персонажів на другий план, соседоточившись на техніці словесної гри. При цьому романи самого Гарднера відрізняє постмодерністський, експериментальний стиль, проти якого він виступив у програмному есе[2].

Твори Гарднера переведені на болгарська, угорська, монгольська, німецька, польська, російська, сербська, словацька, французька, хорватська, чеська, японська мови.

Нагороди та звання

Наукова і літературна діяльність Джона Гарднера принесла йому ряд нагород і премій:

1972 — Національна премія в галузі освіти

1973 — стипендія Фонду Денфорта

1974 — Гугенгеймовская стипендія

1976 — премія Національного товариства літературних критиків за роман «Жовтневий світло».