Джаліл Мамедкулизаде

Фотографія Джаліл Мамедкулизаде (photo Djalil Mamedkulizade)

Djalil Mamedkulizade

  • День народження: 22.02.1866 року
  • Вік: 150 років
  • Місце народження: Нахічевань, Азербайджан
  • Дата смерті: 04.01.1932 року
  • Громадянство: Азербайджан

Біографія

Азербайджанський журналіст, просвітитель і письменник-сатирик. Основоположник критичного реалізму в азербайджанській літературі.

Джаліл Мамедкулизаде народився 10 (22) лютого 1866 року в місті Нахічевані. Його дід, муляр Гусейн Кулі, переселився сюди з Іранського Азербайджану і обзавівся тут сім’єю. Початкову освіту Джаліл отримав в духовних школах — медресе — у відомих у місті мулл, які вчили дітей з арабською і перською книг, богословських шаріатським трактатами або «Гюлистану» великого ширазского Сааді.

Значною подією в житті Джаліла Мамедкулизаде стало надходження в 1882 році в Горійську учительську семінарію. Семінарія і її так зване «татарське» відділення, яким довгі роки керував освічений педагог і видатний громадський діяч, автор кількох підручників Олексій Йосипович Черняевский, виховала не один десяток передових діячів азербайджанської культури. З її стін вийшли Наріман Наріманов, Фирудинбек Кочарлинский, Сулейман Ахундов, Узеір Гаджибеков, Муслім Магомаєв (старший), Фархад Агаєв, Рашидбек Ефендієв, Гаджі-Керім Саниев та ін.

Джаліл Мамедкулизаде закінчив Закавказьку учительську семінарію в 1887 році і протягом наступних десяти років викладав у школах Баш-Норашена, Улуханлы, Неграма та інших населених пунктів Ериванське губернії. Він був прихильником уніфікації літературного азербайджанської мови. Мамедкулизаде піддавав критиці своїх сучасників, засмічуючи, на його погляд, азербайджанський мову непотрібними запозиченнями з російської, перської та турецької мов, вводивших в оману пересічного читача («Книга моєї матері», 1920). Згодом він став одним із активістів процесу латинізації азербайджанського алфавіту.

В 1898 році він переїхав в Эривань, в 1903 — в Тифліс, де став працювати в редакції місцевої азербайджаноязычной газети «Шаргей-Рус». У 1906 році він заснував сатиричний журнал «Молла Насреддін», редактором якого був протягом 25 років (з перервами). У 1921 році Мамедкулизаде проживав в Тебрізі, де тимчасово друкувався «Молла Насреддін». До кінця Громадянської війни переїхав в Баку, де помер в 1932 році від крововиливу в мозок. В останні роки життя він писав спогади, які, однак, не встиг закінчити. Іменем Мамедкулизаде був названий місто Джалілабад (до 1967 — Астрахан-Базар), село Джалилкенд (б. Баш-Норашен) в Нахічеванської АР, Літературний музей Нахічеванської АР, драматичний театр в Нахічевані, вулиці в різних містах Азербайджану.

Літературний внесок

Мамедкулизаде писав у безлічі жанрів, включаючи драми, нариси, оповідання та фейлетони. Його першим найвідомішим твором є «Пропажа осла» (перший із серії оповідань «Події в селищі Данабаш»), написане в 1894 році і видана в 1934 році. У ньому письменник стосується теми соціальної нерівності. У наступних творах («Поштова скринька», «Конституція в Ірані», «Курбан-Алі-бек», «Баранчик»), включаючи відомі комедії «Мерці» та «Збіговисько божевільних», критикуються невігластво, гординя, релігійний фанатизм.

Діяльність в газеті «Шаргей Рус»

У Эривани Джаліл Мамедкулизаде одружився на сестрі Мамедкулибека Кенгерлинского Назлы-ханум, молодій вдові, яка мала від першого чоловіка маленького сина. Назлы-ханум серйозно хворіла, і в грудні 1903 року Джаліл Мамедкулизаде зі своїм швагром МамедкулибекомКенгерлинским повіз хвору в Тифліс. Назлы-ханум незабаром померла, а Джаліл відтепер надовго пов’язав своє життя з Тіфлісом.

У Тифлісі видавалася тоді єдина в Росії газета азербайджанською мовою «Шаргей Рус» («Російський Схід»), куди на постійну роботу і отримав запрошення Джаліл Мамедкулизаде. Він був добре знайомий з видавцем газети, земляком Мамедагой Шахтахтинским, видатним журналістом.

«Молла Насреддін»

У 1905 році Мамедкулизаде і його товариші придбали друкарню в Тифлісі, а рік потому приступили до видавництву сатиричного журналу «Молла Насреддін». Журнал з’явився найбільшим внеском письменника в азербайджанську культуру, надавши допомогу розвитку в освічених азербайджанських колах критичного реалізму. В ньому з точністю описувалася побутова й економічна обстановка на Кавказі початку XX століття і висміювалися відсталість і мракобісся. Вісім номерів журналу було видано в Тебрізі, так як «Молла Насреддін» був заборонений російською цензурою в 1917 році. Сатиричний стиль Мамедкулизаде надалі вплинула на розвиток сатири в Ірані.