Дороті Паркер

Фотографія Дороті Паркер (photo Dorothy Parker)

Dorothy Parker

  • День народження: 22.08.1893 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Лонг-Бранч, Нью-Джерсі, США
  • Дата смерті: 07.06.1967 року
  • Громадянство: США

Біографія

Сама Дороті Паркер ставилася до власного таланту з певним скепсисом, однак за відгуками сучасників можна зрозуміти, що в поетесі говорила скромність – Паркер була однією з найвідоміших літературних постатей свого часу. Її навряд чи можна було назвати ‘серйозним’ письменником, однак у сатиричному стилі Паркер створювала справжні шедеври.

Народилася Дороті Ротшильд (Dorothy Rothschild) в сім’ї Джейкоба Генрі Ротшильда (Jacob Henry Rothschild) і його дружини Елізи Енні (Eliza Annie Rothschild) у Лонг-Бранч, Нью-Джерсі (Long Branch, New Jersey). Мати Дороті була шотландських крові, батько – німецько єврейського походження. У 1898-му без місяця 5-річна дівчинка втратила матері. Батько в 1900-му одружився знову, на якійсь Елеанор Френсіс Льюїс (Eleanor Francis Lewis). Батька й мачуху Паркер в прямому сенсі слова ненавиділа; за її власними словами, батько нерідко бив її. Навчалася Дороті в римсько-католицькій школі – незважаючи на те, що її батько був євреєм, а мачуха – протестанткою. У 1903-му мачуха Дороті померла, а в 1913-му 20-річна Дотті втратила і батька. На життя вона після закінчення школи заробляла, граючи на фортепіано в танцювальній школі; паралельно дівчина працювала над своїми першими віршами.

Продати свою першу роботу в журнал «Vanity Fair’ вона змогла вже в 1914-му; через кілька місяців Дороті отримала посаду помічника редактора в іншому відомому журналі, ‘Vogue’. Тут вона затрималася лише на 2 роки, перебравшись згодом на штатну посаду в ‘Vanity Fair’.

У 1917-му Дороті зустрілася з біржовим брокером Едвіном Пондом Паркером II (Edwin Pond Parker II); в тому ж році вони повінчалися. На жаль, незабаром Паркеру довелося відправитися на Першу Світову Війну.

Робота в ‘Vanity Fair’ неабияк посприяла успіху Паркер; почавши з театральної критики, в 1918-му про

на стала заступником самого Вудхауза (P. G. Wodehouse). У журналі Дороті познайомилася і подружилася з Робертом Бенчлі (Robert Benchley) і Робертом Шервудом (Robert E. Sherwood); втрьох вони почали разом ходити на ланч в готель ‘Algonquin’ – заклавши основи так званого ‘Алгонкинского Круглого Столу’. Відомо, що серед ‘лицарів’ цього Круглого Столу числилися Френклін Пірс Адамс (Franklin Pierce Adams) та Олександр Вуллкотт (Alexander Woollcott). Деякі їдкі випади і вірші Паркер друкувалися в різного роду виданнях, зокрема, у колонці Адамса; це ще більше допомогло Дороті прославитися на всю країну. На жаль, надмірна їдкість 1920-го коштувала Дороті місця в ‘Vanity Fair’ – журналістка почала зачіпати занадто великих і могутніх людей. В знак протесту разом з Паркер з журналу пішли також Бенчлі і Шервуд.

У 1925-му Гарольд Росс (Harold Ross) заснував ‘New Yorker’; у ‘редакторському раді’ видання значилися в тому числі і Паркер з Бенчлі. Перше творіння Дороті було опубліковано у другому випуску видання. Паркер прославилася своїми короткими гумористичними віршами; багато з них стосувалися або її численних (і досить невдалих) любовних захоплень. Наступні 15 років стали найбільш продуктивний період у житті і творчості Паркер. Лише в 20-х Дороті опублікувала більше 300 віршів на сторінках цілого ряду найбільших видань національного рівня. Перший свій збірник Паркер видала в 1926-му; він розійшовся тиражем в 47000

примірників, так і відгукувалися про нього дуже і дуже позитивно. Звичайно, знайшлися у стилю Дороті і супротивники, проте в цілому її репутації збірник пішов скоріше на користь. Надалі в продаж надійшло ще дві збірки поезій і дві збірки оповідань.

Разом з драматургом Элмером Райсом (Elmer Rice) Дороті Паркер написала п’єсу ‘Close Harmony’. Йшла вона як на Бродвеї; незважаючи на позитивні відгуки, проект був закритий через 24 випуску – хоча згодом його і перезапустили під новою назвою.

У 1934-му Паркер вийшла заміж за актора Алана Кемпбела (Alan Campbell), який, подібно Дороті, був наполовину євреєм і наполовину шотландцем. Разом Кемпбелл і Паркер перебралися в Голлівуд (Hollywood), де підписали контракт на 10 тижнів з ‘Paramount Pictures’. Почавши з оплати порядку 250-1000 доларів в тиждень, подружжя піднялися до куди більш вражаючого рівня – працюючи в якості вільнонайманих співробітників, вони отримували по 2000-5000 доларів в тиждень. Разом Паркер і Кемпбелл довелося попрацювати над 15 з гаком фільмами.

Написаний разом з Аланом і Робертом Карсоном (Robert Carson) сценарій для картини 1937-го ‘A Star is Born’ приніс Дороті Паркер номінацію на «Оскар»; пізніше, у 1947-му, Паркер була номінована на премію вдруге.

Після початку Другої Світової Паркер, разом з Олександром Вуллкоттом, взялася за антологію власних творів; випускалися її творіння для воюючих за кордоном. Збірник вийшов у рамках проекту ‘Po

rtable’ і – поряд з Біблією і збіркою творів Шекспіра (William Shakespeare) став одним з трьох постійно друкувалися.

Перебувало у Паркер час і на суспільно-політичну діяльність; так, вона грала ключову роль в створенні Голлівудської Антинацисткой Ліги. Вважалося (ймовірно, не без підстав), що ця партія співпрацює з комуністами – що, до речі, було особливо іронічно з урахуванням кількості дійсно багатих жертводавців на потреби Ліги.

Шлюб Дороті і Алана особливо міцним назвати було не можна; Дороті багато пила, а Кемпбелл (за чутками, глибоко бисексуальный), зраджував своїй дружині. У 1947-му Алан і Дороті розлучилися, у 1950-му – повінчалися знову. У період з 1957-го по 1962-ой Паркер працювала над рецензіями для ‘Esquire’, хоча від колишнього її таланту стараннями зеленого змія залишилося вже не так вже й багато. У 1963-му Алан помер від передозування. Незабаром після цього Паркер повернулася в Нью-Йорк, влаштувавшись у готелі ‘Volney’. Крім іншого, під кінець свого життя Дороті всерйоз засумнівалася в таланті членів прославила її групи – ‘Алгонкингского Круглого Столу’; на думку Паркер, її і її друзів навіть порівнювати не можна з істинними титанами літератури того часу.

7-го червня 1967-го від серцевого нападу померла і сама Дороті. Свій маєток Паркер заповіла Мартіну Лютеру Кінгу-молодшому (Dr. Martin Luther King, Jr.); після його смерті маєток перейшов в руки Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення.