Домінік Орі

Фотографія Домінік Орі (photo Dominique Aury)

Dominique Aury

  • День народження: 11.11.1968 року
  • Вік: 29 років
  • Місце народження: Рошфор, Шарен-Марітім, Франція
  • Дата смерті: 27.04.1998 року
  • Громадянство: Франція
  • Оригінальне ім’я: Анна Сесіль Декло
  • Original name: Anne Cecile Desclos

Біографія

В наш час питання ‘чи може жінка писати еротику?’ вже не актуальне – словосполучення ’50 відтінків сірого’ знайоме практично всім. Коли, однак, жінок вважали надзвичайно далекими від цього жанру – і однією з перших, хто зумів довести несправедливість цього, стала француженка Анна Декло, автор нашумілого роману ‘Історія’.

Ганна Сесіль Декло, більш відома під псевдонімами ‘Домінік Орі’ і ‘Полін Реаж’ (Anne Cécile Desclos або Dominique Aury або Pauline Réage, 23.09.1907 – 27.04.1998) – французька журналістка і письменниця.

Народилася Декло в Рошфоре, Шарен-Марітім, Франція (Rochefort, Charente-Maritime, France); сім’я її була двомовною, так що і сама Ганна досить рано навчилася читати як англійською, так і французькою. Деякий час Декло прожила в Британії, у бабусі по лінії батька; батько її, до речі, іменував себе графом і наполягав на своєму шляхетному походженні. Судячи з усього, його претензії були необґрунтованими – благородне сімейство Декло дійсно існує, однак Огюст Декло (Auguste Desclos) до нього ніякого відношення не мав.

Виховувала дівчинку мати – й виховання це було досить своєрідним. Сувора і мизантропичная, жінка виховувала доньку в дусі постійних самообмежень і самоконтролю. З певного моменту Декло навчилася отримувати задоволення від молитов і всерйоз повірила в те, що зможе прожити все життя в покорі й бідності. Слід зазначити, що до обітниці цнотливості Ганна вже тоді ставилася з певною часткою невпевненості. Інтерес до людської сексуальності проявлявся у Декло і далі; вона цікавилася як чоловіками, так і жінками – хоча пристрій перших і здавалося їй трохи грубуватим. У 14 років у Анни почався перший роман, проте батьки перехопили її листування – місцями досить відверту – і бачитися з першої любо

в’ю заборонили.

Пройшовши курс навчання в Сорбонні, Декло стала журналісткою. Восени 1939-го, після початку війни, Ганна зв’язалася з жіночим журналом ‘Tout et Tout’, отримавши там пост колумніста. Новий начальник, Жорж Адам (Georges Adam ), став для Декло справжнім ментором; він дуже багато чому її навчив, серйозно підвищивши рівень Декло як журналістки. На жаль, після поразки країни у війні газета була заборонена.

Займалася журналістикою Ганна до 1946-го, коли їй вдалося отримати посаду секретаря редакційної в ‘Gallimard Publishers’. Саме в цей період у Анни з’явився псевдонім ‘Домінік Орі’. Будучи великою любителькою англійської та американської літератури, Декло перекладала (або, іноді, відкривала) для читачів багатьох відомих світових письменників. Стараннями Анни публіка познайомилася з творчістю Алджернона Суінберна (Algernon Charles Swinburne), Івліна Во (Evelyn Waugh), Вірджинії Вулф (Virginia Woolf), Т. З. Еліота (T. S. Eliot) та Ф. Скотта Фіцджеральда (F. Scott Fitzgerald). Декло стала критиком і кілька разів входила у склад журі великих літературних премій.

Коханий і роботодавець Декло Жан Полан (Jean Paulhan), будучи затятим шанувальником праць маркіза де Сада (Marquis de Sade), як-то раз заявив, що жінка в принципі не здатна на створення еротичної повісті. Декло вирішила довести неправоту свого друга – і написала досить відверте садомазохістського спрямування твір. Видано воно було у червні 1954-го, під псевдонімом ‘Полін Реаж’ і називалося

‘Історія’ (‘Histoire d’o’). Шуму книга зробила чимало, але й комерційний успіх її чекав неймовірний. Зрозуміло, багатьох цікавила особистість автора; подібно Полану, чимало читачів сумнівалися в тому, що він взагалі є жінкою. Ніхто й подумати не можу, що манірна майже аж до святенництва інтелектуалка, відома по роботах Домінік Орі, могла стояти за подібним твором. Підозрювали в авторстві ‘Історії’ багатьох відомих письменників – в тому числі, Андре Мальро (André Malraux) та Анрі де Монтерлана (Henri de Montherlant).

Спори з приводу книги з часом не вщухали; дійшло до того, що в наступному березні урядові чини звинуватили видавця і залишався невідомим автора в надмірно відкритих і яскравих образах. Згодом, у 1959-му, ці звинувачення були зняті; втім, кое-які заходи – зокрема, обмеження на продаж книги неповнолітнім – вжито все ж були, так і додатково видавати книгу було заборонено. Заборона на видання був знятий у 1967-му, тоді ж у продаж надійшло продовження повісті – ‘Retour à Roissy’. Ця книга також видавалася під авторством Полін Реаж; в біографії Декло, однак, та заперечувала свою причетність до виходу продовження у світ.

У 1975-му було опубліковано велике інтерв’ю з еротичної літератури, взяте Декло у письменника Режін Дефорж (Régine Deforges); видав його редактор ‘Історії’ Жан-Жак Повер (Jean-Jacques Pauvert). На той період авторство ‘Історії’ все ще залишалося таємницею. Пізніше, в1979-му, ‘Viking Press’ опублікували англомовну версію цього інтерв’ю. У 1975-му ж повість Анни Декло була екранізована; фільм – не менш скандальний, ніж вихідна книга – зняв видатний майстер еротичного кіно Жюст Жакен (Just Jaeckin), відомий також за картинами ‘Емманюель’ (‘Emmanuelle’) і ‘Коханець леді Чаттерлей’ (‘Lady Chatterley’s Lover’).

Зізналася в авторстві скандального еротичного твору Ганна Декло лише в 1994-му, через 40 років після видання книги. Розкрила таємницю Ганна у своєму інтерв’ю The New Yorker’. Крім іншого, Декло пояснила і походження свого псевдоніма; ім’я ‘Полін’ вона запозичила відразу у Поліни Бонапарт (Pauline Bonaparte) і Поліни Ролан (Pauline Roland), а слово ‘Реаж’ вона просто вибрала навмання на карті.

Відомо, що у Декло був доволі довгий роман з Жаном Поланом, директором престижній компанії ‘Nouvelle Revue Française’; не завадив їх романом і той факт, що різниця у віці у коханців становила 23 роки. Одним Поланом, втім, Ганна зовсім не обмежувалася; загальновідомо, що Декло було відкрито бісексуальної. Особливо багато шуму справив роман Анни з письменницею-істориком Едіт Тома (Édith Thomas); є підстави вважати, що саме Едіт послужила прототипом Анни-Марі з ‘Історії’. Колись, ще в молодості, Анна була одружена; від цього шлюбу – досить короткого – у неї залишився син.

Померла Ганна Декло 27-го квітня 1998-го в Корбе-Эссонне, Іль-де-Франс (Corbeil-Essonnes, Île-de-France).