Дмитро Прігов

Фотографія Дмитро Прігов (photo Dmitry Prigov)

Dmitry Prigov

  • День народження: 05.11.1940 року
  • Вік: 66 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 16.07.2007 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Московський поет, скульптор, художник, перформансист, якого часто називають «батьком російського концептуалізму».

Дмитро Олександрович Прігов народився в Москві 5 листопада 1940 року. Після середньої школи два роки працював на заводі, потім вступив до Строгановське училище на скульптурне відділення, звідки на один рік був виключений «за формалізм». У 1966-1974 роках працював архітектором в Головному архітектурному управлінні Москви (за іншими відомостями — інспектором по перевірці фарбування будівель). Вірші почав писати в 1956 році, а перші публікації з’явилися в другій половині 1970-х в емігрантських і славистских журналах. Одночасно працював скульптором і був дружний з багатьма діячами московського андеграунду, в тому числі з Левом Рубінштейном і Франциско Інфанте. Кілька віршів Прігова в 1980 році були опубліковані в неофіційному альманасі «Каталог».

У 1986 році Прігова, придумав вуличну акцію – роздавати поетичні тексти перехожим — направили на примусове лікування в психіатричну лікарню але після протестів громадськості він був випущений. З 1987 року почав офіційно публікуватися і виставлятися, а в 1991 році став членом Спілки письменників (членом Спілки художників він був з 1975 року).

Вперше Прігов брав участь у виставці в СРСР в 1987 році: його роботи були представлені в рамках проектів «Неофіційне мистецтво» (Виставковий зал Красногвардійського району, Москва) і «Сучасне мистецтво» (Виставковий зал на Кузнецькому мосту, Москва). У 1988 році у нього відбулася перша персональна виставка в США – у чиказькій галереї Струве. Згодом його роботи багато разів показувалися в Росії і за її межами, зокрема в Німеччині, Угорщині, Італії, Швейцарії, Великобританії, Австрії.

Перший поетичний збірник Прігова – «Сльози геральдичної душі» — вийшов у 1990 році у видавництві «Московський робітник». Надалі Прігов опублікував книгу віршів «П’ятдесят крапельок крові», «Явище вірша після його смерті» і прози – «Тільки моя Японія», «Живіть в Москві». До листопада 2005 року кількість віршів Прігова, за його власними словами, наблизилося до 36 тисяч, причому автор ніколи не ставив завданням опублікувати їх всі. Говорячи про своє поетичне кредо, Прігов стверджував: «Мене хвилюють не слова самі по собі, а деякі культурологічні граматики, великі ідеологічні блоки… Я працюю з іміджем ХІХ століття в нинішньому поп-свідомості».

У 1993 році Прігов був нагороджений Пушкінською премією фонду Тепфера (Німеччина), а в 2002 році — премією Бориса Пастернака.

Прігов брав участь у кількох проектах в якості актора і вокаліста, в тому числі на фестивалі композитора Володимира Мартинова [8], знімався в кіно в епізодичних ролях (зокрема, в 1990-му – у «Таксі-блюз» Павла Лунгіна, а в 1998 – в «Хрустальов, машину!» Олексія Германа).

З 2002 року Дмитро Прігов разом зі своїм сином Андрієм і його дружиною Наталією Малі бере участь у групі акційного мистецтва Prigov Family Group.

6 липня 2007 року Прігов потрапив у 23-ю московську лікарню з діагнозом «обширний інфаркт». Йому було зроблено три операції, і до 9 липня стан поета оцінювався як вкрай важкий. У ніч на 16 липня Прігов помер. Про його смерть повідомив журналістам Лев Рубінштейн, його близький друг.