Дихан Абилев

Фотографія Дихан Абилев (photo Dihan Abilev)

Dihan Abilev

  • День народження: 26.12.1907 року
  • Вік: 96 років
  • Рік смерті: 2003
  • Громадянство: Казахстан

Біографія

Видатний казахський письменник, поет, журналіст.

Дихан Абилев народився в сім’ї бідняка-скотаря 1 жовтня 1907 року в Баянаульском районі в аулі Моялды-булақ біля озера Жасыбай. Потім сім’я переїхала в місто Семипалатинськ. Закінчивши Семипалатинський сільськогосподарський технікум, він працював у радянських установах, вчителював у початковій школі. В 1926 році в семипалатинської обласній газеті «Казак тілі» з’явилися перші вірші Абилева «Про Червоної Армії». У 1932-1934 роках він завідував відділом партійного життя в редакції карагандинської обласної газети «Ленін туы». Тоді ж поступив і в 1937 році закінчив Казахський комуністичний інститут журналістики в Алма-Аті.

Початок літературної кар’єри

У тому ж 1937 році вийшов перший збірник віршів поета «Куат». А в 1938 році – поема «Шалкыма» про сина бідняка, який став борцем за нове життя. У 1939-1940 роках Абилев працює відповідальним секретарем, а пізніше головою правління Союзу письменників Казахстану, головним редактором Казгослитиздата, директором Казахського відділення Літфонду СРСР.

Роки війни

З 1939 по 1942 рік Дихан Абилев навчався в аспірантурі Казахського педагогічного інституту імені Абая в Алма-Аті. З 1942 року він на фронті – військовий кореспондент в газеті «Натиск ворога», органі Політуправління Першого Прибалтійського фронту. Створені у ті роки вірші «Ти, Батьківщина, дорожче всього», «Під Москвою», «Наш хоробрий полковник», «Дивись-но на вигляд фашиста» та інші оспівують героїзм радянських людей, стійкість і мужність солдатів.

Але за пацифістську поему «Майданбек», написану в 1943 році Дихана Абилева ледь не виключили з партії і ледь не розстріляли. Ситуацію врятував Малік Габдуллин, теж письменник-фронтовик, тільки що отримав зірку Героя і зумів з допомогою генерала Дребеденева скасувати вирок військового трибуналу. Він пізніше написав розповідь-спогад «Страх, що закінчився радістю».

Сам Абилев пройшов всю війну, був учасником боїв з японськими мілітаристами. За ратні подвиги він був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня і Червоної Зірки і медалями.

Основні твори

Після демобілізації Абилев – один з керівників творчої спілки. Письменник продожил досліджувати тему військового подвигу народу — поема «Доля любові» (1961) присвячена життю бійця-публіциста Баубека Булкишева, загиблого на фронті.

Абилев пише роман у віршах «Серце Алтаю» («Алтай журегі», 1953, російський переклад 1954), пізніше перевиданий під іншою назвою — «Прапор в горах» («Таудағы ту», 1957), де висвітлює з історичною правдивістю події, що відбувалися в Гірському Алтаї в роки громадянської війни, і поему «Вогненні хвилі» («Отты толқындар», 1956), в якій розкривається трудова боротьба казахського пролетаріату в роки становлення соціалістичної економіки.

Дихан Абилев відомий і як автор творів історичної прози. У 1981 році вийшов в світ його роман-трилогія «Султанмахмут» про долі казахського поета-демократа Султанмахмута Торайгырова («Мрія поета», 1965; «Шлях до мрії», 1969; «Біля підніжжя Баянаула», 1975).

Казахські композитори Латіф Хаміді і Бахитжан Байкадамов написали пісні на вірші Дихана Абилева «Пісня радості», «Батьківщина» та інші. А його драматичні твори п’єси «Друзі-однополчани», «Майра», «Гаряче серце» ставилися на сценах театрів республіки.

Крім письменницької і поетичної діяльності Абилев займався також і перекладами. Його перу належать переклади на казахську мову ряд творів Миколи Некрасова (поеми «Мороз-Червоний ніс», «Кому на Русі жити добре»), Михайла Лермонтова і Тараса Шевченка.

Визнання і нагороди

За свою плодовитую діяльність Абилев був нагороджений радянським урядом орденами Трудового Червоного Прапора і Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани», медаллю «За трудову доблесть». У 1987 році Абилев був удостоєний звання «Народний письменник Казахської РСР».

Указом Президента Республіки Казахстан № 998 від 12 грудня 2002 року за заслуги перед державою, вагомий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток країни Абилев був нагороджений орденом Республіки Казахстан «Парасат».

Смерть і пам’ять

Дихан Абилев помер в місті Алма-Аті в 2003 році і похований на міському кладовищі. Його пам’ять вшановують у Казахстані, у тому числі влаштовуючи пам’ятні літературні вечори його імені. Твори Абилева входять у шкільний курс шкіл Казахстану.