Діана Абгар

Фотографія Діана Абгар (photo Diana Abgar)

Diana Abgar

  • День народження: 12.10.1859 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Янгон, М’янма
  • Дата смерті: 08.07.1937 року
  • Громадянство: Вірменія
  • Оригінальне ім’я: Діана Ованес Абгар

Біографія

Вірменська письменниця, публіцист, дипломат. Перший посол Вірменії в Японії. Будучи призначеною дипломатичним представником та Генеральним консулом Вірменії 21 липня 1920 року, стала першою в світі жінкою-послом.

Народилася 12 жовтня 1859 року в заможній родині в місті Янгон (нині Янгон), столиці британської колонії Індії — Бірма (нині М’янма). При народженні її нарекли іменем Анаіт. Належала до роду Агабекян, предки яких емігрували до Персії з Джуги (Нахічевані) в кінці 18-го століття, а звідти вже перебралися в Індію. Її батько, Ованес Агабек, будучи дитиною, був одним з перших вірмен, які переселилися в Індію зі своїми батьками, а мати, Авет, була з роду Тадеоса Аветума — вихідця з Шираза. В сім’ї Діана була наймолодшим — сьомою дитиною. Після переїзду сім’ї до Калькутти, дівчинку віддали на навчання до духовної семінарії, в якій вона отримала англійська освіта і вивчила санскрит, а вдома стала вивчати вірменський.

18 червня 1889 року в Гонконзі Діана Агабек вийшла заміж за купця Мікаеля Абгара (Абгаряна), родина якого також емігрувала з Персії до Індії. Один з його предків — Арутюн Абгар, заснував у 1819 році компанію «Торгову Компанію Абгар», спочатку в Бомбеї, потім в Калькутті. Компанія займалася імпортом і експортом рису в Сінгапур і Пенджаб.

Після укладення шлюбу молода сім’я обґрунтовується в Японії, в портовому місті Кобе, на березі Тихого океану. Там же вони заснували компанію, яка займалася ввезенням і вивезенням товарів, а також відкрили «Велику Східну готель». Перебуваючи в Японії, Діана Абгар виявила в собі дар написання романів, у 1882 році був опублікований її перший роман «Сьюзан», а кількома роками пізніше в світ вийшов роман «Оповідання з батьківщини, з описом життя японського народу. Тут у них народилися п’ятеро дітей, з яких двоє померли в ранньому віці.

Після раптової смерті свого чоловіка у 1906 році Діана продовжила свою діяльність на літературному поприщі, одночасно до повноліття сина взявши на себе управління справами компанії. Через деякий час Діана Абгар з дітьми переїжджає в самий жвавий портове місто Японії — Йокогами, що в тридцяти кілометрах від Токіо. Тут вони відкрили великий торговий дім, який вів торгівлю з Китаєм, США і Європою. Напередодні Першої світової війни та у роки війни Діана Абгар виступала з лекціями про вірменському народі, писала статті, співпрацювала з англомовною газетою Йокогами «Джапан газет» і «Далекий Схід». Вона однією з перших переконливо показала, що різанина в Адані була організована і здійснена конституційним урядом. Щоб підняти всесвітнє свідомість, підкреслюючи моральний обов’язок Заходу врятувати вірменську націю, Діана Абгар писала про нестерпних умовах вірмен в Османській імперії.

У другому десятилітті 20-го століття завдяки видавництву «Джапан газет» у світ вийшли ще 8 романів Діани Абгар англійською мовою, в числі яких були: «Правда про різанину вірмен» (1910), «Вірменське питання», «Вірменія, яку зрадили» (1910), «своє ім’я» (1911), «Мир в Європі», «Проблема світу» (1912), «Світ не світ»(1912), «Велике зло» (1914). Ці роботи удостоїлися високої оцінки з боку американських ЗМІ. Пізніше вона опублікувала кілька статей, в числі яких уваги заслуговують такі як «Жахливе прокляття», «Про дурниці імперської Європи» і «Розп’ята Вірменія». Вона полягала в листуванні з багатьма політичними і духовними діячами світу. Діана Абгар була єдиною вірменської жінкою, яка повністю володіла міжнародною ситуацією. Крім цих праць вона видала також роман «Самотній хрестоносець», роботу «Імперіалізм і закон», публікувала памфлети й статті в академічних, політичних і торгових періодичних виданнях, а також ряд віршів у європейській і американській пресі. Її останній збірник називався «книги тисячі і однієї історії: оповідання про Вірменії та її народ. 1892-1922»

Будучи знайомою з британської колоніальної діяльністю в Індії, Абгар точно передчувала недолік європейської допомоги проживають в Османській імперії вірменам. Вона хотіла, щоб США виступили покровителем Вірменії, чого так і не сталося. Будучи патріоткою свого народу, вона спробувала на ділі бути корисною своїм співвітчизникам і Вірменії, де вона ніколи не була. Діана Абгар всіляко допомагала численним вірменським біженцям, які через Сибір і Японію намагалися перебратися в США. Так у Владивостоці після геноциду вірмен накопичилося близько 500 вірмен, які з допомогою вірменської меценатки здебільшого переправилися через океан в Америку.

У 1920 році багато в чому завдяки зусиллям Діани Абгар Японія стала першою країною, яка офіційно визнала незалежність першої Вірменської республіки. Багато в чому завдяки своїм вмілим діям і величезного обсягу виконаної роботи 21 липня 1920 року Діана Абгар була призначена дипломатичним представником та Генеральним консулом Першої Республіки Вірменія на Далекому Сході. У листі, датованому 22 липня цього ж року, підписаним міністром закордонних справ Республіки Амо Оганджаняном інформація про призначення супроводжувалася написом щоб захищати інтереси нещодавно народженої Батьківщини, і пом’якшувати умови наших співвітчизників… Таким чином, вона стала першою в світі жінкою, що зайняла дипломатичну посаду. Новий статус Діані Абгар дав більше можливостей у високій середовищі урядових кіл Японії, що істотно полегшило її роботу від імені вірменських біженців.

Намагаючись допомогти своїй історичній батьківщині та її народу, вона вела активну діяльність, одночасно листуючись з кількома політиками та правозахисниками. Серед тих, з ким велася постійна переписка, значилися американський президент Вудро Вільсон, секретар Роберт Лансінг, заст. секретаря Вільям Філліпс, президент гуманітарної організації Джеймс Л. Бартон, члени міжнародного конгресу світу Артур Сімондс і Давид Джордан, а також з іншими відомими людьми. Абгар була побожною жінкою, читала Біблію і співала церковні пісні. У 1920 році вона написала чолі вірменської Апостольської Церкви в Сполучених Штатах лист, в якому вона повідомляла, як жила на віддаленій землі протягом 29 років, і вона дуже прагнула вступити на поріг церкви. За її словами, вона не знайшла, яку-небудь іншу церкву з таким же динамічним духом, як вірменська церква, і з такими ж молитвами, які б заспокоювали душу і звеличували дух. Я не знаю, чи настане день, коли я буду гідна увійти ще раз, в мою церкву й буду брати участь у Святій Месі, зможу почути, ще раз, ті молитви, які будуть содрогать мою душу. Католікос всіх вірмен Геворг, оцінивши по достоїнству діяльність Діани Абгар, в 1926 році удостоїв її особливого указу. Протягом всього свого життя Діана Абгар була послідовницею Вірменської Апостольської церкви, до кінця свого життя підтримувала зв’язок з Эчмиадзином.

Діана Абгар померла 8 липня 1937 року в Йокогамі, похована там же на цвинтарі для іноземців, поряд зі своїм чоловіком. На даний момент могила Абгар знаходиться під патронажем Суспільства вірмено-японської дружби в Токіо.

В 1938 році її сини емігрували в США, взявши з собою всі листи та рукописи своєї матері.

Пам’ять

19 лютого 2008 року на Єреванському кінофестивалі було представлено 20-хвилинний фільм вірменського режисера Мар’ям Оганян «Жінки і політика», в якому зокрема говорилося і про Діану Абгар

У грудні 2008 року в честь 150-річчя з дня народження Діани Абгар в Бостоні відбувся літературний вечір, в ході якого був представлений збірник оповідань Діани Абгар англійською «Тисяча оповідань», виданий її онукою Люсіль Абгар.