Ді Бі Сі П’єр

Фотографія Ді Бі Сі П'єр (photo DBC Pierre)

DBC Pierre

  • Рік народження: 1961
  • Вік: 54 роки
  • Громадянство: Австралія
  • Оригінальне ім’я Пітер Уоррен Финлэя
  • Original name: Peter Warren Finlay

Біографія

Псевдонім австралійського письменника Пітера Уоррена Финлэя (Peter Warren Finlay), володаря Букерівської премії за роман ‘Вернон Господи Літтл’ (Vernon God Little). Життя самого письменника сама може стати сюжетом непоганого роману, і, ймовірно, тому, згадуючи свої шалені юнацькі роки, він і обрав собі такий псевдонім, расшифровывающийся як ‘брудний, але чистий’ (dirty but clean). Однак якою б не піддавалися критиці вчинки і поведінку письменника, ніхто навіть не сперечається, що саме завдяки ним на світ з’явився його дебютний роман, всього за кілька місяців отримав престижні літературні премії світу.

Ді Бі Сі П’єр

DBC Pierre

Народився в 1961-му році.

Пітер Фінлей народився в 1961-му році на півдні Австралії (South Australia), де його батько викладав генетику в Університеті Аделаїди (University of Adelaide). Втім ще дитиною він разом з батьками деякий час пожив в Америці (United States of America), Великобританії (Great Britain) та Мексика (Mexico), де і пройшла більша частина дитинства Пітера. Його батьки відкрили власну банківську справу, а він справно відвідував школу і читав книжки. Початком кінця стала інфекція гепатиту, з-за якої хлопчик був змушений майже рік провести вдома; і, коли перед батьками постало питання про те, чи варто хлопчикові повторювати рік або спробувати ‘підхопити’ шкільну програму, вони вибрали останнє. Сам письменник згодом зізнавався, що саме тоді він почав сваритися з однолітками і не знаходити собі м

еста в їх суспільстві. У той же час фінансове становище родини погіршився у зв’язку з націоналізацією приватного бізнесу в Мексиці, так що, наданий самому собі Пітер, пристрастився до наркотиків, алкоголю і дрібного злодійства з магазинів. Сам Пітер зізнається, що кілька років пройшли в ‘наркотичному’ тумані, і, заробляючи гроші на нову дозу, він дійшов до того, що самостійно продав будинок кращого друга.

Єдиним порятунком став переїзд в Австралію, де він почав брати участь у програмах реабілітації і, нарешті, повністю відмовився від вживання наркотиків. Так, в одному з інтерв’ю він зізнався: «Я був щасливчиком, що опинився в Австралії. Люди по-справжньому взялися за мене, і я відчув ґрунт під ногами. Навряд чи б я вижив десь ще’.

Незабаром після лікування від наркозалежності Пітер почав брати участь у зйомках докумен

нтальных фільмів і передач про загиблих цивілізаціях, що мешкали на території сучасної Мексики. Також в цей час він почав працювати над своїм першим романом — ‘Вернон Господи Літтл’ (Vernon God Little) — історією важкого підлітка, сбегающего з дому і згодом помилково засудженого до смертної кари. Частково вигадана, почасти заснована на життя самого письменника, книга була опублікована в 2003-му році і відразу ж стала бестселером в декількох англомовних країнах. Дивним чином роман опинився в центрі полеміки про поведінку сучасних підлітків і часті випадки стрілянини в американських школах; письменник опинився в позиції знавця кримінального світу ‘зсередини’. У цьому ж році роман був удостоєний Букерівської премії (Man Booker Prize) та Премії Коста (Costa Book Awards), до 2005-го року відомої як ‘Whitbread Award». Таким про

чином відразу письменник став першим в історії автором, який отримав дві найпрестижніших літературних премії за одну і ту ж книгу. Всі призові гроші Пітер витратив на виплату боргів, сума яких до того часу перевищувала 200 тисяч доларів.

У 2006-му році вийшов другий роман письменника, ‘Люськин ламаний англійська’ (Ludmila’s Broken English), а через три роки — в 2009-му році — ‘Раптово, доктор Кокс’ (Suddenly Doctor Cox). Проте ні одне з пізніх творів не повторило успіх його дебютної роботи. Так, багато критики списують це на стиль автора, трохи занудний і ‘дилетантський’; до речі, в 2007-му році ‘Вернон Господи Літтл’ очолив список книг, які не прочитуються до кінця.

На сьогоднішній день Пітер живе в Ірландії (Ireland), де продовжує роботу над своїми новими романами і зрідка публікує статті в популярних журналах.