Данило Ратгауз

Фотографія Данило Ратгауз (photo Daniil Ratgauz)

Daniil Ratgauz

  • День народження: 06.02.1868 року
  • Вік: 69 років
  • Місце народження: Харків, Україна
  • Дата смерті: 06.06.1937 року
  • Громадянство: Чехія

Біографія

У 1893 році Ратгауз видав у Києві перший збірник віршів. У 1902 році в особистому листі до Ратгаузу про любов до його романсів писав А. П. Чехів. Після Чайковського романси на слова Ратгауза писали також Ц. А. Кюї, С. В. Рахманінов, Р. М. Глієр та інші.

Батько — Макс Абрамович Ратгаус, потомствений почесний громадянин, банкір. Д. М. Ратгауз навчався в гімназії в Києві, закінчив юридичний факультет Університету Св. Володимира в Києві (1895), працював присяжним повіреним.

Покровителем поетичних дослідів юного Ратгауза став Вас. В. Немирович-Данченко. Після того, як 24-річний студент послав у серпні 1892 свої вірші П. І. Чайковському, композитор за останній рік життя створив 6 романсів на слова Ратгауза (opus 73: «Ми сиділи з тобою у заснувшей річки», «У цю місячну ніч», «Знову, як колись, одна» та ін) і підбадьорив їх автора листами з визнанням «істинного таланту». У 1893 році Ратгауз видав у Києві перший збірник віршів. У 1902 році в особистому листі до Ратгаузу про любов до його романсів писав А. П. Чехів. Після Чайковського романси на слова Ратгауза писали також Ц. А. Кюї, С. В. Рахманінов, Р. М. Глієр та інші.

Надалі Ратгауз дуже багато писав і друкувався, всіляко дбаючи про визнання (написав сам про себе статтю для Критико-біографічного словника С. А. Венгерова і послав її йому, надсилав вірші композиторам і укладачам антологій тощо). У 1896-1917 Ратгауз випустив декілька книг віршів (у тому числі тритомне розкішне «Повне зібрання віршів»): вони викликали, однак, майже одностайно негативні рецензії критиків різних напрямків. Валерій Брюсов назвав Ратгауза «поетом банальностей»: у нього «зібрані приклади і зразки всіх побитих, трафаретних виразів, всіх истасканных епітетів, всіх вульгарних сентенцій». Рецензенти відзначали наслідування його віршів (запозичення як у поетів старшого покоління — А. К. Толстого, Фета, Полонського, — так і авторів, популярних у 1880-1890-і рр..: Апухтіна, Надсона, Мінського, Лохвицької). На цьому тлі різко виділялася реакція Л. Н. Толстого, неодноразово заявляв в інтерв’ю, що з сучасних поетів найбільше цінує саме Ратгауза і протиставляє його «декадентів».

Практично всі вірші Ратгауза пройняті послідовним песимізмом (назву однієї із збірок: «Пісні любові і печалі»), на нав’язливість відповідних настроїв він скаржився в листах Чехова. За свідченням дочки, страждав розладом нервової системи. У 1910-1918 жив у Москві, потім знову в Києві, звідки в 1921 виїхав у Берлін, а через два роки в Прагу. Випустив за кордоном ще дві збірки в колишньому дусі: «Мої пісні» та «Про життя і смерті». У Празі захворів важкою формою гіпертонії, останні роки був паралізований, хоча продовжував писати. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

Дочка Ратгауза Тетяна Данилівна (1909-1993) — поетеса, діячка празького об’єднання «Скит поетів», актриса, з 1935 в Ризі, після 1940 залишилася в радянській Латвії, працювала перекладачкою, написала спогади.