Чарльз Бертрам

Фотографія Чарльз Бертрам (photo Charles Bertram)

Charles Bertram

  • Рік народження: 1723
  • Вік: 42 роки
  • Місце народження: Лондон, Великобританія
  • Дата смерті: 08.01.1765 року
  • Рік смерті: 1765
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Коли в 1747 році хтось на ім’я Чарльз Бертрам знайшов рукопис 14-го століття, створену англійською монахом-бенедиктинцем, і через два роки представив копію цього неймовірного раритету в Лондоні (London). Вчені мужі Великобританії надзвичайно захвилювалися: як же, адже ‘De Situ Britanniae’ стала джерелом знань про події давно пішла і майже забутої епохи, про яку залишилося так мало фактів. Копію передали на зберігання в бібліотеку Королівського товариства, і більш ста років на неї спиралися у своїх працях і дослідженнях найбільш серйозні історики. Ніхто і уявити собі не міг, що древній манускрипт – звичайна підробка.

Чарльз Бертрам (Charles Bertram) – маловідомий англійський письменник, автор рукопису ‘De Situ Britanniae’ (‘Опис Британії’), вигаданої історії Римської Британії, яка понад століття вважалася достовірною і вельми авторитетним історичною працею. Крім того, Бертрам постарався розцвітити багато білі плями в історії Шотландії приблизно тієї ж епохи.

Тим не менш, Бертрам так і залишився практично нікому не відомим письменником, і єдиним помітним його працею залишається фальшиве ‘Опис Британії’ — решта книги пройшли непоміченими. Мотиви Бертрама і донині залишаються таємницею для дослідників, оскільки він ніколи не намагався отримати від свого шахрайства хоч яку-небудь вигоду. Вся його популярність протягом життя полягала в тому, що він нібито виявив ‘древній манускрипт’ і зробив його зміст надбанням громадськості.

Чарльз Бертрам з’явився на світ в 1723 році. Він був сином англійської фарбаря шовку, який перебрався в Копенгаген (Copenhagen) разом зі свитою принцеси Луїзи (Princess Louisa), дочки Георга II (George II), що вийшла заміж за данського кронпринца Фредеріка (Frederick of Denmark) в 1743 році (кронпринц став королем три роки). Батько Чарльза заснував власну справу, торгував панчохами та іншими трикотажними виробами, і Чарльз, ймовірно, скористався теплим прийомом, який данці мали Луїзі Великобританської та її людям. Наприклад, в 1747 році було задоволено клопотання Бертрама про надходження в Копенгагенський університет, хоча він належав до англіканської церкви і не повинен був отримати допуск. Чарльз зумів завоювати дружбу Ханса Грема (Hans Gram), особистого радника і бібліотекаря датського короля, що зіграло свою роль у подальших подіях. У 1748 році він подав прохання до короля, в якому просив дозволити читати лекції англійською мовою і став викладачем англійської мови у копенгагенській Королівській морській академії.

В 1746 році Бертрам написав листа відомого антиквара Вільяму Стьюкли (William Stukeley), в якому стверджував, що отримав доступ до старої рукописи, написаної середньовічним англійською ченцем Річардом з Вестмінстера (Richard of Westminster), і що в рукописі міститься безліч інформації про Римської Британії. Рекомендацією йому послужив лист Ханса Грема, людини поважного та відомого далеко за межами Данії. Потім Бертрам відправив фрагмент рукопису на пергаменті Стьюкли, і зберігач Коттоновской бібліотеки підтвердив, що рукописи не менше 400 років. Стьюкли вважав, що рукопис справжня і що Бертраму можна довіряти. На початку 1749 року 26-річний Бертрам надав Стьюкли копію рукопису і карту, які були взяті на зберігання бібліотекою Королівського товариства. Стьюкли, до речі, виявивши, що літописець 14-го століття Річард Сайренчестера (Richard of Cirencester) теж був ченцем Вестмінстерського абатства, ототожнив його з бертрамовским Річардом Вестмінстерським.

Бертрам помер у 1765 році респектабельним, хоч і маловідомим автором декількох праць.

Ставлення до ‘De Situ Britanniae’ у Великобританії важко назвати критичним – довгі десятиліття і в голову нікому не приходило, що це підробка. Звичайно, час від часу виникали питання, але їх списували на брак інформації у автора-ченця. Перша серйозна спроба викриття була зроблена в 1845 році, а ще через чверть століття було остаточно вирішено, що Бертрам сам написав ‘древній манускрипт’. Ніхто, крім нього, не бачив рукопис ‘De Situ Britanniae’, єдиний доказ її існування – слова Бертрама, який, до речі, завжди знаходив розумні причини, чому оригінальний документ побачити не можна, і завжди люб’язно надавав копію.