Борис Пахор

Фотографія Борис Пахор (photo Boris Pahor)

Boris Pahor

  • День народження: 28.08.1913 року
  • Вік: 103 роки
  • Місце народження: Трієст, Фріулі-Венеція-Джулія, Словенія
  • Громадянство: Італія

Біографія

Словенський письменник, який вважається одним з найвідоміших діячів словенської літератури. Був номінований на Нобелівську премію з літератури Словенської академії наук і мистецтв (Slovenian Academy of Sciences and Arts). Прославився описами пережитого ним у нацистських концентраційних таборах.

Народився Пахор у Трієсті (Trieste) – на той момент колишньому головним портом Австро-Угорщини (Austro-Hungarian Empire). На очах у Пахора колись порівняно мирне суспільство почало стрімко здаватися натиску фашистської ідеології; саме тоді Борис і вирішив стати в майбутньому справжнім борцем із тоталітаризмом у всіх його проявах.

У липні 1920-го Борис спостерігав за тим, як фашисти спалили Словенський народний дім (Slovene Community Hall) в Трієсті; подія це надзвичайно сильно на нього вплинуло – Борис часто згадував про те, що трапилося в своїх пізніх роботах.

В період з 1919-го по 1923-й Пахор навчався в словенській школі в Трієсті; на жаль, фашисти цю школу прикрили, так що Борису довелося перебратися в навчальний заклад для італійців. Деякий у

ремя Пахор провчився в римсько-католицькій семінарії; закінчивши її в 1935-му, він продовжував вивчати богослов’я в Горіції (Gorizia).

У 1938-му Пахор повернувся в Трієст і налагодив тісні зв’язки з цілим рядом словенських інтелектуалів з місцевого підпілля.

У 1940-му Бориса закликали в італійську армію і відправили воювати у Лівію (Libya). У 1941-му Пахора перевели в Ломбардію (Lombardy); там він працював військовим перекладачем, паралельно вивчаючи італійську літературу в Університеті Падуї (University of Padua).

У вересні 1943-го Пахор повернувся в Трієст, вже поліг під натиском нацистів. Через кілька тижнів Борис примкнув до місцевих партизанів. У 1955-му Пахор описав досвід партизанської життя в повісті ‘Місто в затоці’ (‘Mesto v zalivu’).

21 січня 194

4-го Борис був полонений словенським військом і переданий до рук нацистів; ті спочатку відправили його у в’язницю в Трієсті, потім – 28 лютого 1944-го – відправили в Дахау (Dachau). Надалі Пахор змінив ще кілька концентраційних таборів; 15 квітня 1945-го його звільнили з Берген-Бельзена (Bergen-Belsen). Зайве говорити, що концентраційний табір сильно вплинув на становлення Бориса Пахора.

Наприкінці 1946-го Пахор повернувся у Трієст; у 1947-му він закінчив університет. Диплом Борис писав про поезії Едварда Коцбека (Edvard Kocbek). У тому ж році Пахор зустрівся з Едвардом особисто; їх об’єднала сильна нелюбов до югославських комуністів.

У 1951 і 1952-му Пахор захищав творчість Коцбека від нападок з боку словенських комуністів; в кінцевому

зрештою конфлікт призвів до розпаду місцевих лівих сил. Борис Пахор став ліберальним демократом; в 1966-му він заснував журнал ‘Затока’ (Zaliv) – незабаром став однією з головних платформ для виступів словенських дисидентів. Закрився журнал лише в 1990-му, після перемоги демократичної опозиції на перших словенських виборах.

Справжнє визнання чекало Пахора саме після 1990-го; у 1992-му він отримав премію Прешерна (Prešeren Award), а в травні 2009-го став повноправним членом Словенської академії наук і мистецтв. У травні 2010-го Пахору запропонували стати почесним громадянином Любляни (Ljubljana); від цієї пропозиції Борис, однак, відмовився. З часом популярність Пахора вийшла за межі країни; його стали читати у всій Європі – в тому числі і в Італії.