Борис Грінченко

Фотографія Борис Грінченко (photo Boris Grinchenko)

Boris Grinchenko

  • День народження: 09.12.1863 року
  • Вік: 46 років
  • Місце народження: хутір Вільховий Яр, Росія
  • Дата смерті: 06.05.1910 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Грінченко Борис Дмитрович (псевдоніми-Василь Чайченко, Ів. Перекотиполе та ін) — відомий український письменник та етнограф (1863 — 1910), був народним учителем у Сумському повіті, служив у земстві в Чернігові та Києві.

Грінченко Борис Дмитрович (псевдоніми-Василь Чайченко, Ів. Перекотиполе та ін) — відомий український письменник та етнограф (1863 — 1910), був народним учителем у Сумському повіті, служив у земстві в Чернігові та Києві. 1895 — 1899 роки в Чернігові Грінченка редагував «Етнографічні матеріали», цінний збірник етнографії Малоросії, в особливості, пісень і казок. Дуже цінна також видана Грінченка в 1901 р. «Література українського фольклору 1777 — 1900 років» (Чернігів). Свої спостереження над народним побутом Грінченка виклав у численних спеціальних статтях і в літературній обробці в повістях і оповіданнях. Як знавець малоросійської мови, Грінченко редагував «Російсько-український словник» Уманця. За обробку словника української мови, який вийшов в 1907 р. в 4 томах, Грінченко був нагороджений премією Костомарова . Повісті та оповідання Грінченка надруковані в галицьких виданнях: «Зора», «Літературно-науковий Вісник», в «Киевской Старине», в III т. «Віка». Окремо видані «Твори Василя Чайченка» (Львів, 1891) та «Оповідання» (Київ, 1899); зібрання творів Грінченка видано в Києві. В оповіданнях Грінченко змальована здебільшого бідолашна обстановка зубожілих селян. В оповіданнях Грінченко видно близьке знайомство з народним побутом та літературне мистецтво, при відсутності, однак, яскравих фарб і внутрішньої сили. Млявість і розтягнутість помітна і в найбільш великих повістях Грінченка: «Середь темної ночі» (1901) і «Під тихими вербами». Язик у нього плавний, простий і чистий. Він написав багато віршів малоросійською мовою, свідчать про поетичний хист. Кращі з них перевидані в I т. «Віка» (Київ, 1902). Грінченка краще вдаються вірші на сюжети, близькі до української природи, наприклад: «На полі», «Смутні картини», «У ліси», «Ніч», «В ночі», «У темряви». Скаржачись на пітьма й гніт, автор плекає надії на краще майбутнє («Коли темрява згниє») і закликає до роботи в ім’я кращого майбутнього. У 1902 р. в Чернігові вийшли «Драми і Комедії» Грінченко, в складі 4 драм: «Ясні зорі», «Степовий гисть», «Середь бурі» і «Арсен Якоренко» і однієї комедії — «Нахмарыло». Їх ідейність значно шкодить художній правді і реалізму. Кращою п’єсою Грінченка вважається «Арсен Яворенко», хоча і ця драма страждає тенденційним поділом дійових осіб на безумовно доброчесних і безумовно порочних. Але вони дуже придатні для народних сцен. Грінченко переклав віршами «Вільгельма Телля» і «Марію Стюарт» Шіллера і кілька віршів Гете, Гейне та інших поетів. Для народного і дитячого читання Грінченко склав статті про В. Котляревського , Гутенберге, Гарфильде, Гребінці , Р. Квітці , збірник українських народних казок (1910). У 1900 р. Грінченко видав довідкову книгу — «Каталог музея украинских древностей Ст. Ст. Тарновського». В історії національного відродження українського народу Грінченка зіграв велику роль як публіцист, літератор, вчений, людина глибокої віри у правоту своєї справи і високих ідеальних настроїв. Грінченка присвячено багато статей в малоросійських журналах і газетах, переважно в «Раді». — Див. Єфремов «Над могилою Грінченка» (автобіографія, спогади). Н. Сумцов.