Борис Чичибабін

Фотографія Борис Чичибабін (photo Boris Chichibabin)

Boris Chichibabin

  • День народження: 16.01.1923 року
  • Вік: 71 рік
  • Дата смерті: 15.12.1994 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Чичибабін (за вітчиму Полушин) Борис Олексійович (16.01.1923, Кременчук — 15.12.1994, Харків).

У лексиконі Ст. Козака та у словнику «Російські письменники 20 століття» (М., 2000) дата народження вказана 9 січня. В житті носив прізвище вітчима — А. Е. Полушина, а як поет друкувався під прізвищем матері. У 1942 році був покликаний в армію. Служив в авіачастинах Закавказького округу. У 1940 році вступив на істфак Харківського університету. Коли почалася війна, вітчим вивіз пасинка в Батайськ, де влаштував його токарем в авіаремонтні майстерні. У 1945 році вступив на філфак Харківського університету. Спустягод був заарештований (чекістам не сподобалися іронічні вірші студента «Мати моя посадница») і засуджений до п’яти років таборів. Термін відбував у Вятлаге. На волю вийшов у 1951 році. Закінчив у 1953 році бухгалтерські курси. Один час працював у Харківському трамвайно-тролейбусному парку. Першої публікації віршів у журналі «Прапор» в 1958 році зобов’язаний Бориса Слуцького. Перший збірник «Молодість» випустив в 1963 році в Москві. Пізніше, вже в 1971 році Чичибабін зізнавався Р. Померанцу і З. Міркіною:«Почуття панелі я відчув сповна, причому без всяких виправдовують мотивів, бо продавався з задоволенням і захватом: як-ніяк у мене вийшло чотири омерзительнейших книжки». У 1968 році знову потрапив в опалу: спочатку в Харкові влада закрила керовану їм літстудії, а через п’ять років литфункционеры наполягли на виключення поета з лав Спілки письменників СРСР (за вірші «Пам’яті Твардовського», «Солженіцина», «Галичу» та «З Україною в крові я живу на землі України»). На сторінки друку повернувся лише в 1987 році. Олександр Межирів вважав, що Чичибабін — геніальний графоман. Інша думка була у Юрія Кузнєцова. Він вважав, що на Чичибабіна не найкраще вплив справила особлива мовна атмосфера Харкова. Кузнєцов говорив: «У Харкові російська стихія сжижена. Там дуже збіднений російську мову, щільності немає. Ось це і відрізняє вірші Чичибабіна, вони наскрізь литературны» («Літературна Росія», 2003, 11 квітня). Лауреат Держпремії СРСР (1990) — за збірку «Дзвони».

В’ячеслав ОГРИЗКО