Белла Ахмадуліна

Фотографія Белла Ахмадуліна (photo Bella Ahmadulina)

Bella Ahmadulina

  • День народження: 10.04.1937 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 29.11.2010 року
  • Громадянство: Росія Сторінок:

Біографія

І хоча справжнє місце поета в історії літератури стає остаточно визначеним лише з урахуванням історичної перспективи, вже зараз очевидно, що Белла Ахмадуліна — одна з найбільших російськомовних поетів кінця XX століття. Про це свідчить як все написане нею, так і неослабний з роками інтерес читачів до її творчості.

Народилася 10 квітня 1937 року в Москві. Батько — Ахмадулін Ахат Валеевич. Мати — Лазарева Надія Макарівна. Чоловік — Борис Мессерер Асафович, Народний художник Росії, дійсний член Російської академії мистецтв, лауреат Державної премії. Дочки — Єлизавета, Анна.

Поетеса Белла Ахмадуліна увійшла в російську літературу на рубежі 1950-1960-х років, коли виник нечуваний масовий інтерес до поезії, причому не стільки до друкованого, скільки до озвученого поетичного слова. Багато в чому цей «поетичний бум» був пов’язаний з творчістю нового покоління поетів — так званих «шістдесятників». Одним з найбільш яскравих представників цього покоління стала Белла Ахмадуліна, яка зіграла разом з А. Вознесенським, Тобто Євтушенко, Р Різдвяним, Б. Окуджавой величезну роль у відродженні суспільної самосвідомості в країні в період «відлиги».

Початок літературного шляху Белли Ахмадуліної довелося на час, коли були живі і активно працювали Б. Пастернак, А. Ахматова і Ст. Набоков — корифеї російської літератури XX століття. У ці ж роки увага суспільства була прикута до трагічної долі і творчої спадщини О. Мандельштама і М. Цвєтаєвої. Саме Ахмадуліної випала нелегка місія підхопити поетичну естафету з рук великих попередників, відновити, здавалося б, навічно розпалася зв’язок часів, не дати перерватися ланцюжку славних традицій вітчизняної словесності. І якщо зараз можна сміливо говорити про існування самого поняття «витончена словесність», то це багато в чому є заслугою Б. Ахмадуліної перед російською літературою.

Весь літературний шлях Б. Ахмадуліної — це послідовне творення самобутнього і суверенної художнього світу. Цей світ цікавий і привабливий неповторно індивідуальної емоційною і стилістичною забарвленням, природністю і органічністю поетичної мови, вишуканістю і музикальністю. Поетеса з рідкісною постійністю пише про навколишнє її повсякденності, але ця повсякденність не буденна, а облагороджена дотиком пера, піднесена над суєтою, пройнята високою духовністю і, завдяки постійним історичним экскурсам і ремінісценцій з класики, що набуває особливий вимір. З непримітних моментів життя, відтінків настрою, уривків думок і спостережень поетеса будує свій світ — світ ніжності, доброти і довіри до людей, світ високої духовності і душевного такту. Під її пером самі повсякденні ситуації набувають якусь хиткість, ірреальність, характер таємничого «дійства».

Вперше твори Белли Ахмадуліної побачили світ у 1954 році. Потім було навчання в Літературному інституті імені А. М. Гіркого, який поетеса закінчила в 1960 році. Відтоді одна за одною вийшли її поетичні книги: «Струна» (1962), «Озноб» (Франкфурт, 1968), «Уроки музики» (1969), «Вірші» (1975), «Свіча» (1977), «Сни про Грузію» (1977, 1979), «Хуртовина» (1977), альманах «Метрополь» («Багато собак і собака», 1980), «Таємниця» (1983), «Сад» (1987), «Вірші» (1988), «Вибране» (1988), «Вірші» (1988), «Узбережжя» (1991), «Скринька і ключ» (1994), «Шум тиші» (Єрусалим, 1995), «Гряда каменів» (1995), «мої вірші» (1995), «Звук вказуючий» (1995), «Одного разу в грудні» (1996), «Споглядання скляної кульки» (1997), «Зібрання творів у трьох томах» (1997), «Мить буття» (1997), «Нечаяние» (вірші-щоденник, 1996-1999), «Біля ялинки» (1999), «Друзів моїх прекрасні риси» (2000), «Вірші. Есе» (2000), «Дзеркало. ХХ століття» (вірші, поеми, переклади, оповідання, есе, виступу, 2000).

Протягом більш ніж 40-річного творчого шляху Б. Ахмадуліна багато зробила для зближення літератур різних народів. Її переклади класичних і сучасних поетів народів колишнього Радянського Союзу (з грузинського, вірменського, абхазького, кабардино-балкарського та інших мов), а також європейських та американських поетів (з англійської, французької, італійської, польської, чеської, сербсько-хорватської мов) отримали заслужено високу оцінку. Творчість самої Б. Ахмадуліної добре відомо в світі. Її поетичні твори перекладені на багато мов, в тому числі англійська («Fever and Other New Poems», Нью-Йорк, 1969; «The Garden», Нью-Йорк, 1990), німецька («Musikstunden», Берлін, 1974; «Das Gerausch des Verlusts», Лейпциг, 1995), італійський («Tenerezza», Парма, 1971; «Poesie scelte», Рим, 1993; «Poesie», Мілан, Spiralli, 1998), французький, сербськохорватська, чеська, словацька, польська, іврит, болгарська, датська, латиська, естонська, грузинська, молдовська, вірменська, румунська, курдська, арабська, японська.

Б. Ахмадуліна володіє високим авторитетом не тільки в силу свого поетичного масштабу, але і за рахунок того, що протягом усієї багатої зигзагами історії Росії другої половини XX століття вона ніколи не зраджувала високим моральним принципам, незмінно була на боці скривджених і пригноблених режимом, всіма можливими способами вставала на їх захист. Добре відомі її виступи на захист А. Сахарова, Л. Копелева, Р. Владимова, Ст. Войновича. Її заяви були опубліковані в газеті «Нью-Йорк таймс», неодноразово передавалися по радіо «Свобода» і «Голос Америки».

Б. Ахмадуліна — лауреат Державної премії СРСР (1989), Президентської премії Росії (1998), незалежної премії «Тріумф» (1993), міжнародної поетичної премії «Носсиде» (Італія, 1992), Пушкінської премії (Німеччина, 1994), міжнародної поетичної премії «Бріанца» (Італія, 1998). Нагороджена орденами Дружби народів (1984) і «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1997). Б. Ахмадуліна є почесним членом Американської академії мистецтв і літератури (1977).

І хоча справжнє місце поета в історії літератури стає остаточно визначеним лише з урахуванням історичної перспективи, вже зараз очевидно, що Белла Ахмадуліна — одна з найбільших російськомовних поетів кінця XX століття. Про це свідчить як все написане нею, так і неослабний з роками інтерес читачів до її творчості.

Живе і працює в Москві.