Арвід Ярнефельт

Фотографія Арвід Ярнефельт (photo Arvid Jarnefelt)

Arvid Jarnefelt

  • День народження: 16.11.1861 року
  • Вік: 71 рік
  • Місце народження: Санкт-Петербург, Росія
  • Дата смерті: 27.12.1932 року
  • Громадянство: Фінляндія

Біографія

Закінчив Гельсингфорсский університет, в 1886-1888 був стипендіатом Московського університету, отримавши солідну юридичну освіту. У ці роки він друкує у фінських газетах свої «Листи з Росії», в яких ділиться враженнями про російського життя, допомагали краще зрозуміти завжди восхищавшую його російську літературу — їй присвячено заключне лист, написаний 1887 у зв’язку з п’ятдесятиріччям загибелі А. С. Пушкіна.

Народився 16 листопада 1861 року в Пулково (нині в межах Санкт-Петербурга) в родині генерала Серпня Олександра Ярнефельта і його дружини Єлизавети Костянтинівни, уродженої Клодт фон Юргенсбург, племінниці скульптора Петра Клодта; серед восьми братів і сестер — композитор і диригент Едвард Армас Ярнефельт, художник Ееро Ярнефельт і Айно Сібеліус, дружина Яна Сібеліуса.

Закінчив Гельсингфорсский університет, в 1886-1888 був стипендіатом Московського університету, отримавши солідну юридичну освіту. У ці роки він печат

повідомляє у фінських газетах свої «Листи з Росії», в яких ділиться враженнями про російського життя, допомагали краще зрозуміти завжди восхищавшую його російську літературу — їй присвячено заключне лист, написаний 1887 у зв’язку з п’ятдесятиріччям загибелі А. С. Пушкіна.

Ярнефельт перейнявся ідеями Л. Н. Толстого, вплив якого займає дуже важливе місце в його творчості. Він став одним з перших перекладачів Толстого на фінську мову, протягом багатьох років листувався з ним. У 1895 році він подав у відставку зі служби в губернському суді, купив ділянку землі неподалік від міста Лохья, де заснував селянське господарство, навчав грамоті місцевих жителів. В 1894 р. в Гельсингфорсе (Гельсінкі) фінською мовою була видана його автобіографічна книга «Моє пробудження».

Перший роман «Вітчизна» (1893) демонстрував прагнення художника-реаліста дати дослідження фінської життя. Свідомість неблагополуччя суспільства пронизує романи «Брати» (1900), «Олена» (1902), «Діти матері-землі» (1905), «Жителі Венехъоя» (1909), п’єсу «Самуель Кроэль»(1907), та інші твори, які свідчили про критичної спрямованості творчості письменника і одночасно — про його прихильність ідеям непротивлення і самовдосконалення. В 1910-е Ярнефельт пише ряд п’єс з виразною релігійно-повчальної тенденцією, публікує під псевдонімом витриманий в тому ж дусі роман «Щасливі» (1916).

У 1910-ті письменник довго жив і працював в Європі, зокрема в Парижі.

В кінці життя Ярнефельт опублікував три томи спогадів «Роман моїх батьків» (1928-1930).