Андрій Сладкович

Фотографія Андрій Сладкович (photo Andrey Sladkovich)

Andrey Sladkovich

  • День народження: 30.03.1820 року
  • Вік: 52 роки
  • Місце народження: Крупина, Словаччина
  • Дата смерті: 20.04.1872 року
  • Громадянство: Словаччина

Біографія

У ліриці Сладковича патріотична тема також займає важливе місце. Широко відомі вірші «Не принижуйте мій народ» (1845), «Заспіваємо пісню про вільну батьківщині» (1848), «Чому ви нас вважаєте нічим?» (1871). Сладкович випробував вплив Пушкіна, якому присвятив вірш «Духу Пушкіна» (1847).

Розвивав традиції національної поезії, привніс в словацьку літературу теми та мотиви європейської поезії романтизму. Одним з перших почав писати словацькою письмовій мові, чим у значній мірі сприяв його утвердженню в якості літературної мови. У 1840 познайомився зі Штуром і став членом його літературного гуртка. Під час перебування в Галле в Німеччині підпав під вплив гегелівської філософії.

Найважливішу частину творчості Сладковича складають поеми. Алегорична поема «Бесіди в сім’ї Душана» (1844) — перший твір поета. У поемі «Марина» (Marina, 1846) він оспівав свою кохану, словацьку дівчину Марину, і рідну Словаччину. У поемі «Детван» (Detvan, 1853) він — перший серед словацьких поетів — зобразив життя народу. Історії боротьби слов’янських народів з турками присвячені поеми «Милиця» (1858), «Граф Мікулаш Шубич Зрінський на Сиготе» (1866).

У ліриці Сладковича патріотична тема також займає важливе місце. Широко відомі вірші «Не принижуйте мій народ» (1845), «Заспіваємо пісню про вільну батьківщині» (1848), «Чому ви нас вважаєте нічим?» (1871). Сладкович випробував вплив Пушкіна, якому присвятив вірш «Духу Пушкіна» (1847).

Сладкович — автор інсценізації повестиПушкина «Панночка-селянка» (Nezaľúbení zaľúbenci), а також незакінчених драматичних творів — Mongoli і Dramatický zlomok. Переклав також з французької трагедії Вольтера «Сократ», «Смерть Цезаря», «Заїра» і фрагменти «Федри» Расіна.

На російську мову твори Сладковича переводили П. Нович (Н. Н. Бахтін, упорядник книги «Словацькі поети», 1901), М. А. Зенкевіч.