Андрій Лупан

Фотографія Андрій Лупан (photo Andrey Lupan)

Andrey Lupan

  • День народження: 15.02.1912 року
  • Вік: 80 років
  • Місце народження: село Мигулены, Молдова
  • Дата смерті: 24.08.1992 року
  • Громадянство: Молдова

Біографія

Молдавський радянський письменник

Андрій Павлович Лупан (2 (15) лютого 1912, Микулены Бессарабської губернії — 24 серпня 1992, Кишинів) — молдавський радянський письменник і громадський діяч, голова правління Спілки Письменників Молдавської РСР (1946-1960), академік АН Молдавської РСР (1961).

Андрій Лупан народився 1912 року в бессарабському селі Микулены в селянській родині. Жив у Румунії після приєднання до неї Бессарабії. Друкуватися почав у 1932 році. У 1930-ті роки включився в масовий рух за возз’єднання Бессарабії з СРСР, вступив в ряди підпільної Румунської комуністичної партії (1936) і Союзу комуністичної молоді, брав участь у революційному русі. Був обраний секретарем Бессарабського обласного комітету Блоку захисту демократичних свобод. Дружиною майбутнього письменника теж стала учасниця комуністичного підпілля з Хотина Рахіль (Раю) Криворук. Все це знайшло відображення у творчості Лупана. У 1941 році, після утворення Молдавської РСР, закінчив агрономічний факультет Кишинівського сільськогосподарського інституту.

Перша збірка «Вірші» опублікований в 1947; автор пише про життя молдавського села, про події воєнних років. Потім вийшли збірки: «Вступ до баладу» (1954), «Майстер-созидатель» (1958), «Брат землі» (1959), «Закон гостинності» (1966; Державна премія Молдавської РСР, 1967) та інші. П’єса «Світло» (1948) присвячена подіям в період колективізації молдавського села. Лупан — автор нарисів і літературно-критичних статей. Переклав на молдавську мову твори Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Маяковського, Твардовського, Шевченка та інших.

Член КПРС з 1956 року. Голова правління Спілки Письменників Молдавської РСР (1946-60), секретар СП СРСР (1959-71). Депутат Верховної Ради СРСР 4-5-го скликань, депутат Верховної Ради Молдавської РСР 2, 3, 6 і 7-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.

В кінці 1980-х — початку 1990-х років Андрій Лупан піддано цькуванню з боку радикалів-уніоністів.

Андрій Лупан помер 24 серпня 1992 року.

Твори

Лицем до лиця. — Кишинів: 1957.

Своя Ноша. — Кишинів: 1970.

Гингурел розумнішає: Оповідання. Для мол. шкіл. віку. — Київ: Веселка, 1978. — 127 с.

Ласкаво носить: Вірші. — М.: Дит. лит., 1980. — 128 с.

Ще про кохання: Расскаы різних років. — Кишинів: Літ. артистикэ, 1981. — 352 с.

Добрий знак: Вірші. — Київ: Рад. пысьмэннык, 1987. — 108 с.

Вірші. — М.: Худож. лит., 1987. — 334 с.

Хованки: Вірші. — Кишинів: Літ. артистикэ, 1989. — 40 с.

Хаз ши неказ. — Кишинеу: 1957.

Версурь. — Кишинеу: 1969.

Кэрциле ши рэботул анилор. — Кишинеу: 1969.