Андрій Дементьєв

Фотографія Андрій Дементьєв (photo Andrey Dementiev)

Andrey Dementiev

  • День народження: 16.07.1928 року
  • Вік: 88 років
  • Місце народження: Тверь, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

За активну участь у миротворчій та благодійної діяльності А. Д. Дементьєву в 1998 році вручений Пам’ятний знак Російського фонду миру «Символ миру». У 2002 році він нагороджений вищою нагородою Російського фонду миру – Золотою медаллю.

Народився 16 липня 1928 року в Твері. Батько – Дементьєв Дмитро Микитович (1901 р. родж.). Мати – Орлова Марія Григорівна (1908 р. нар.). Дружина – Пугач Ганна Давидівна (1957 р. нар.). Діти: Демченко Марина Андріївна (1954 р. нар.), Дементьєва Наталія Андріївна (1960 р. нар.), Дементьєв Дмитро Андрійович (1969 р. нар.).

Багато років життя поета пов’язані з Тверської землею та містом Твер (раніше Калінін). Тут він народився, закінчив середню школу, навчався у Калінінському педагогічному інституті. Після завершення літературної освіти в Москві, в Літературному інституті імені А. М. Гіркого (1949-1952), Андрій Дементьєв повернувся в рідне місто, працював у редакціях обласних газет «Калінінська правда» (1953-1955), «Зміна» (1955-1958), потім на радіо, був головним редактором обласного книжкового видавництва (1958-1961). Перша поетична публікація Андрія Дементьєва відбулася в грудні 1948 року в калінінському альманасі «Рідний край» та в обласній газеті. Тут він став першим лауреатом премії імені Лізи Чайкіної. Любов до рідного краю передана у багатьох творах поета, таких як відомі на всю країну пісні «Отчий дім», «А я без Волги просто не можу», «Альонушка».

Серед численних книг віршів А. Д. Дементьєва – «Рідне» (1958), «Сонце в будинку: Вибране» (1985), «Азарт» (1985), «Вірші» (1988), «Аварійне час любові» (1996) та ін Андрій Дмитрович є автором понад 40 поетичних збірок. За читацької популярності його поезія займає перше місце серед 20 кращих книг за даними російських книжкових магазинів. За минулі три роки книги А. Д. Дементьєва «Лірика», «Немає нелюбимих жінок», «Віражі часу», «Вибране», «Я живу відкрито», «У долі моєї на краю» витримали 40 видань, загальний тираж яких перевищив 300 тисяч примірників. Вірші поета перекладено на англійську, французький, німецький, італійський, іспанська, португальська, угорська, болгарська, румунська, хінді та інші мови. Книги А. Д. Дементьєва вийшли в Азербайджані, Узбекистані, Грузії, Болгарії та інших країнах.

На вірші Андрія Дементьєва написано понад 100 пісень. Такі пісні як «Лебедина вірність», «Отчий дім», «Альонушка», «Яблука на снігу», «Балада про матір», «Каскадери», «Наталі», «Визнання» увійшли в класику сучасної російської естради. Всі ці пісні починаючи з 1974 року незмінно ставали лауреатами телевізійних конкурсів у Росії і за кордоном. Співавторами А. Д. Дементьєва є відомі композитори – Р. Паулс, А. Бабаджанян, Тобто Мартинов, Тобто Дога, Н. Богословський, Ст. Мигуля, П. Аедоницкий, А. Хоралів, А. Ковалевський.

Двадцять один рік свого життя Андрій Дементьєв віддав журналу «Юність» (1972-1993). З 1972 по 1981 рік він був першим заступником головного редактора, а протягом наступних 12 років – головним редактором цього популярного літературно-художнього видання, тираж якого при ньому досяг небувалого розміру – 3 млн 300 тис. примірників. Завдяки Андрію Дмитровичу журнал відкрив чимало талановитих письменників, друкував романи, повісті, вірші сучасних майстрів літератури – Ст. Аксьонова, А. Арканова, Ст. Астаф’єва, Б. Ахмадуліної, Б. Васильєва, Ю. Друніної, А. Вознесенського, В. Войновича, Тобто Євтушенко, Ст. Максимова, Ст. Некрасова, Б. Окуджави, Л. Філатова та ін

Багато років Андрій Дементьєв тісно пов’язаний з телебаченням. З кінця 1980-х років він був ведучим передач «Добрий вечір, Москва», «Клуб молодят», «Браво», «Сімейний канал», «Недільні зустрічі».

З 1997 по 2001 рік працював в Ізраїлі в якості шефа бюро Російського телебачення на Близькому Сході. За цей час разом з колегами він створив три телевізійних фільму, присвячених Ізраїлю, Святої землі.

Андрій Дмитрович бере активну участь у популярних телевізійних програмах, веде на ТВЦ разом з журналісткою Кірою Прошутинской ток-шоу «Народ хоче знати». З березня 2001 року А. Д. Дементьєв – політичний оглядач «Радіо Росії», ведучий щотижневої авторської програми «Віражі часу», яка по праву вважається однією з найбільш рейтингових передач радіостанції. У ній поет говорить зі своїми сучасниками і друзями про все, що відбувається в їх житті і в країні. В2005 році за цю програму А. Д. Дементьєв удостоєний «Гран-прі» Всеукраїнського фестивалю «Натхнення». Своєрідність і успіх «Віражів часу» зумовлені тим, що це не монолог героїв, а розмова співрозмовників на рівних. За три роки в гостях у А. Д. Дементьєва побували: Йосип Кобзон, Ілля Глазунов, Віра Васильєва, Леонід Рошаль, Майя Плісецька, міністр культури Олександр Соколов, Микола Басков, Олександр Градський, Андрій Вознесенський, Зураб Церетелі, Михайло Горбачов, Ігор Крутой, Олександр Шилов, Родіон Щедрін, Євген Євтушенко, Оскар Фельцман, Микола Сліченко, депутати Державної Думи Геннадій Селезньов, Володимир Рижков, Володимир Жириновський, голова Рахункової Палати РФ Сергій Степашин і багато інших.

Інтерес до творчості поета, до його громадській та журналістській діяльності не слабшає. Про це говорять тисячі листів, які приходять до Дементьєву від його читачів, радіослухачів та телеглядачів. Його нові поезії і щотижневі передачі на радіо і телебаченні – яскраве тому свідчення.

Кілька років А. Д. Дементьєв був головою Державної екзаменаційної комісії в Літературному інституті. Брав участь у всіх великих поетичних семінарах, а у Всесоюзній нараді молодих письменників – в якості керівника. З 1981 по 1991год А. Д. Дементьєв – секретар Правління Спілки письменників СРСР. В даний час – співголова Співдружності Спілок письменників, голова суспільно-редакційної Ради «Літературної газети».

Більше 40 років А. Д. Дементьєв бере активну участь у роботі громадських організацій Москви та Росії, діяльність яких присвячена миротворчості та благодійності, зміцненню дружби і співробітництва між народами, досягнення злагоди в суспільстві, виховання поваги до вітчизняної історії. Він стояв біля витоків створення Радянського фонду миру. У 1990 році А. Д. Дементьєв був обраний заступником голови Правління Російського фонду миру, нині перетвореного в Міжнародний громадський фонд «Російський фонд миру». За безпосередньої участі Андрія Дмитровича в Москві проводяться міжнародні олімпіади зарубіжних школярів, що вивчають російську мову, у кожній з яких беруть участь сотні учнів з десятків країн світу.

А. Д. Дементьєв приймає участь в реалізації благодійних програм Російського фонду миру. Їм проведено цілий ряд благодійних творчих вечорів і концертів для дітей-сиріт, ветеранів війни та малозабезпечених громадян, як в Росії (Москва, Московська область, санкт-Петербург, Твер, Пенза, Псков, Північний Кавказ), так і для співвітчизників за кордоном (США, Франція, Німеччина, Сербія, Хорватія, Чехія, Ізраїль).

Андрій Дементьєв удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв РФ». За книгу лірики «Азарт» в 1985 році йому присуджена Державна премія СРСР. Ще раніше, в 1981 році, за вибрані твори поет отримав премію Ленінського комсомолу.

Поїздки, зустрічі з читачами, робота з консолідації здорових сил суспільства, повернення до культурних традицій вітчизняної словесності стали невід’ємною частиною діяльності А. Д. Дементьєва. За великий внесок у пропаганду творчості М. Ю. Лермонтова і за нову книгу віршів «У долі моєї на краю» поет удостоєний Всеросійської літературної премії імені М. Ю. Лермонтова за 2003 рік. В 2005 році йому присуджена літературна премія імені Олександра Невського «Росії вірні сини».

А. Д. Дементьєв нагороджений орденами «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1998), Леніна (1988), Жовтневої Революції (1984), Трудового Червоного Прапора (1984), «Знак Пошани» (1970), срібною медаллю ВДНГ СРСР, почесним знаком губернатора Тверської області «Хрест святого Михайла Тверського». Андрій Дементьєв – почесний громадянин міста Твері.

За активну участь у миротворчій та благодійної діяльності А. Д. Дементьєву в 1998 році вручений Пам’ятний знак Російського фонду миру «Символ миру». У 2002 році він нагороджений вищою нагородою Російського фонду миру – Золотою медаллю.

Андрій Дмитрович любить читання, класичні музику і пісні, історичні фільми. Захоплюється футболом, плаванням, гімнастикою.

Живе і працює в Москві.