Андре Жид

Фотографія Андре Жид (photo Andre Gide)

Andre Gide

  • День народження: 20.11.1869 року
  • Вік: 81 рік
  • Місце народження: Париж, Франція
  • Дата смерті: 19.02.1951 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Понад півстоліття твори Андре Жида були в СРСР під найсуворішою забороною, чого сам письменник посприяв книгою «Повернення з СРСР»: від нього чекали апології режиму, а він, нехороша людина, склав отруйний і прямолінійний звіт про те, як все йде насправді.

Онук економіста і син юриста (тато був професором права в Сорбонні), Андре Жид в дитинстві зазнав цілеспрямованому вихованню з боку жіночої когорти благополучного сімейства, чому назавжди придбав специфічні здібності у відносинах з протилежною статтю і своєрідні – у відносинах з підлогою власним. Але про це досить.

У вітчизняних джерелах єдиний розлогий текст про Жида – це фрагмент мемуарів Іллі Еренбурга, в якому письменник зображений по-эренбурговски побіжно і неточно. Понад півстоліття твори Андре Жида були в СРСР під найсуворішою забороною, чого сам письменник посприяв книгою «Повернуто

ие з СРСР»: від нього чекали апології режиму, а він, нехороша людина, склав отруйний і прямолінійний звіт про те, як все йде насправді.

Андре Жид, що називається, встиг посидіти на колінах у великих. Його, літератора-початківця, дарували своєю увагою і пестували Стефан Малларме, Оскар Уайльд, Поль Валері. «Имморалист» (назва його першого великого роману) Андре Жид склався як особистість в атмосфері французького суспільства початку століття – самого вільного і плюралістичного щодо художніх шукань суспільства того часу.

Він і справді був имморален, аморальний, оскільки не визнавав моральним слідування канону, сповідував нестерпну для традиціоналістів прихильність до безперервним пошукам художньої правди. І до раптового полевению, до пошуків виходу з естетичних тупиків на шляхи соціальних перетворень Андре Жид прийшов сентиментальним шляхом, як людина мистецтва, а отже, почуття.

Полівіння було недовгим: співпраця з газетою «Юманіте», організація знаменитого Антифашистського конгресу у Парижі, відвідування СРСР… Потрапивши в обстановку власного роману «Фальшивомонетники» (1925), Андре Жид назавжди відійшов від лівих поглядів.

Почалася війна, національний розкол і зрада, окупація Франції змусили письменника на від’їзд з батьківщини. Коли відгриміли гармати, Андре Жид більше нічого не писав – він просто втомився і розчарувався.

Нобелівська премія 1947 р. підвела підсумок його творчості, а різко змінилися повоєнні реальності висунули на авансцену інші імена.

До 1936 р. майже всі твори Жида негайно перекладалися на російську. Потім настав період повного забуття, сменившийся короткими лайливими довідками в енциклопедичних словниках; потім, уже в 90-х, спроба літературної реабілітації.

«Краще пізно, ніж ніколи» – неправильне судження. Занадто пізно часом гірше, ніж взагалі ніколи.