Анатолій Гланц

Фотографія Анатолій Гланц (photo Anatoliy Glants)

Anatoliy Glants

  • Рік народження: 1948
  • Вік: 68 років
  • Місце народження: Одеса, США
  • Громадянство: США

Біографія

Останні роки проживав у Нью-Йорку, де працював програмістом у великій американській книготорговельної компанії «Barnes & Noble».

Народився в 1948 році в Одесі (нині Україна). Працював інженером, наладчиком ліній і верстатів, багато і часто їздив у відрядження по містах Радянського Союзу. Після одруження, у 1992 році емігрував в США.

Останні роки проживав у Нью-Йорку, де працював програмістом у великій американській книготорговельної компанії «Barnes & Noble».

У літературі дебютував у 1985 році в журналі «Хімія і життя» з фантастичною юмореской «Риба-годинник». За нею послідували інші публікації фантастичних оповідань у журналах «Хімія і життя», «Техніка молоді», «Фантакрим MEGA», а т

акже в жанрових антологіях «Перпендикулярний світ» (1990) і «Волгакон-1» (1993). До своєї еміграції Гланц встиг опублікувати всього 10 фантастичних оповідань та гуморесок, з яких найбільшу популярність отримали «Будні Модеста Павловича» (1988) і «Блудний син промисловості» (1999), які, незважаючи на малочисельність, висунули починаючого письменника до числа найоригінальніших представників «четвертої хвилі» вітчизняної фантастики. Його вважали продовжувачем традицій Д. Хармса, а химерно відображається Гланцем дійсність завжди гіперболічно фантастична і парадоксальна.

На початку 90-х років в Одесі і за її межами велику популярність здобула і легка, «припадающая» до гумору, поезія Гланц. Деякі його вірші були покладені на музику і стали піснями, з яких найбільш відомі «Куди втекло молоко?» і «Це дивно, що Одеса».

В якості художника Гланц ілюстрував збірку дитячих письменників «Все навпаки» (Москва, 1993).

Після від’їзду в США довгий час Гланц взагалі не друкувався. Потім пішли публікації віршів в емігрантських виданнях США і Ізраїлю «Членський Журнал», «Двадцять два», «Чайка», пізніше – і у вітчизняних: «Діти Ра», «Футурум АРТ», «Дерибасівська — Рішельєвська», «Хрещатик», в інтернет-журналах «Артикль», «Интерпоэзия», в збірці «поезії» (Тель-Авів — Москва, 2008).

На жаль, нові фантастичні твори Гланц у пресі більше не з’являлися і на сьогоднішній день існують тільки в мережних варіантах. Не була видана навіть його повість «Семінар Людожерів», що завоювала в 1995 році премію «Фанкон».

Втім, як кажуть в Одесі: «…хто вважатиме розмінну монету тихої слави покинули рідні і трагічні обрії?»