Амброз Філіпс

Фотографія Амброз Філіпс (photo Ambrose Philips)

Ambrose Philips

  • Рік народження: 1674
  • Вік: 75 років
  • Місце народження: Шропшир, Великобританія
  • Дата смерті: 19.06.1749 року
  • Рік смерті: 1749
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Тричі публікував у вищій ступеня хвалебні відгуки на творчість Філіпса; поета називали єдиним гідним наступником самого Едмунда Спенсера (Edmund Spenser).

Народився Амвросій Філіпс в Шропширі (Shropshire), в сім’ї уродженців Лейчестершира (Leicestershire). Вища освіта Філіпс отримав у кембриджському Коледжі Святого Іоанна (St John’s College, Cambridge).

До 1708-го Філіпс проживав переважно в Кембриджі; більша частина його пасторалей, швидке всього, була створена саме в цей період. Працював Амброз на книгопродавця Джейкоба Тонсона (Jacob Tonson); в один з томів роботи Тонсона – шосту книгу серії ‘Miscellanies’ – пасторалі Філіпса і увійшли. Цікаво, до речі, що по сусідству з роботами Амброза у збірнику виявилися пасторалі іншого відомого англійського митця, Олександра Поупа (Alexander Pope).

Все своє життя Філіпс був затятим прихильником партії вігів; йому довелося дружити з Річардом Стілом (Richard Steele) і Джозефом Аддисоном (Joseph Аддісона).

У 1713-му ‘The Guardian’ тричі публікував у вищій ступеня хвалебні відгуки на творчість Філіпса; поета називали єдиним гідним наступником самого Едмунда Спенсера (Edmund Spenser); статті, втім, написані були явно упереджено; автор їх – ймовірно, Томас Тикелл (Thomas Tickell) – ретельно уникав згадок про надзвичайно гідного конкурента Філіпса – згаданому вже Олександрі Поупе. Той же Аддісон зазначав у своєму ‘The Spectator’ витончену простоту творінь Філіпса; припало до смаку Джозефу і те, як Філіпс створював звичні для англійців пасторалі, не вдаючись до складних і часто надмірно громіздким алгоритмам класичних міфів.

Поуп в кінці кінців все ж прореагував на возносимые на адресу його конкурента дифірамби, опублікувавши в черговому номері ‘The Guardian’ анонімну критичну статтю; у ній Олександр порівнював свої пасторалі з роботами Філіпса, демонстративно чорна себе і захоплюючись найгіршими з рядків конкурента.

Удар досяг мети – Амброз порядком образився, і навіть заявив про своє бажання як слід покарати Поупа за надмірне зухвальство. Поупа, однак, не злякали погрози – на його прохання драматург Джон Гей (John Gay) написав пародію на творіння Філіпса. Цього разу Олександр бажаного не досяг – замість їдкого знущання на виході абсолютно випадково вийшло чергове вихваляння. Втім, і на цьому Філіпс і Поуп не заспокоїлися; як зазначив пізніше Семуел Джонсона (Samuel Johnson), відносини двох майстрів представляли собою безперервний обмін капостями і каверзами.

У 1718-му Філіпс створив нову газету партії вігів; разом з Филипсом над ‘The Free-Thinker’ працював священик Х’ю Баултер (Hugh Boulter). Філліпс був спочатку світовим суддею; пізніше, коли Баултер став архієпископом, Амброз пішов до нього в секретарі.

У період з 1727-го по 1749-й Філіпс засідав в ірландській Палаті громад (House of Commons) від округу Арма (Armagh Borough), в 1726-му був секретарем лорда-канцлера, а в 1733-го став суддею.

У 1742-м покровитель Філіпса помер; через шість років Філіпс повернувся в Лондон (London) – де в 1749-му помер.

З усіх творінь Амброза Філіпса найбільшою популярністю у сучасників користувалися пасторалі і послання-епістоли; один з найвидатніших було відправлено їм з Копенгагена (Copenhagen) ерлу Дорсетскому (Earl of Dorset) — пречудове опис зими. Дійшли до наших часу і поетичні творіння Філіпса – два простих, але досить милих уривка, адресованих юному нащадкові лорда Картерета (John Carteret, 2nd Lord Carteret).

Нарешті, займався Філіпс та переказами – в першу чергу його цікавили класики на кшталт Сапфо (Sappho), Анакреонта (Anacreon) і Піндара (Pindar).