Альфред Гельмут Андерш

Фотографія Альфред Гельмут Андерш (photo Alfred Hellmuth Andersch)

Alfred Hellmuth Andersch

  • День народження: 04.02.1914 року
  • Вік: 66 років
  • Місце народження: Мюнхен, Німеччина
  • Дата смерті: 21.02.1980 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

У 1952 році Андерш опублікував свою автобіографічну книгу «Die Kirschen der Freiheit’, в якій він багато уваги приділив своєму дезертирства з армії; саме цей момент автор розглядав як поворотний момент всього свого життя.

Альфред Андерш (Alfred Hellmuth Andersch) народився в 1914 році в німецькому Мюнхені (Munich, Germany), в родині офіцера прусської армії.

Відомо, що одним з шкільних наставників Андерша був Гебхард Гіммлер (Gebhard Himmler), батько Генріха Гіммлера (Heinrich Himmler).

Після навчання у книгопродавця, до 1930-го року Альфред був комуністом, молодіжним лідером. У 1933-му він провів три місяці в концентраційному таборі Дахау (Heinrich Himmler) за свою комуністичну діяльність. Після полону Андерш відмовився від комуністичних переконань, покинув партію, і настав період його ‘тотальної інтроверсії’.

Саме в цей депресивний період Андерш й почав серйозно цікавитися мистецтвом і вступив у нову фазу – фазу ‘внутрішньої еміграції’; так, залишаючись у фашистської Герман

ії, він внутрішньо протистояв нацистському режиму.

У 1940-му Андерша призвали до війська вермахту, однак при першій же нагоді він дезертирував в Італії (Italy); пізніше він опинився в США серед військовополонених, побувавши в декількох таборах для інтернованих, у тому числі і в Camp Ruston в Луїзіані (Louisiana).

Перебуваючи в полоні, Андерш став редактором табірної газети ‘Der Ruf’; редакторську діяльність він продовжив і пізніше, повернувшись в 1945 році в Німеччини. Так, Андерш став помічником редактора видання ‘Neue Zeitung’.

Трохи пізніше, в кінці 1940-х, Андерш дуже активно поринув у літературну діяльність – входив в об’єднання ‘Group 47’, в якому крім нього працювали такі німецькі літературні діячі, як Інгеборг Брахман (Ingeborg Bachmann), Вольфган

р Хильдесхаймер (Wolfgang Hildesheimer), Арно Шмідт (Arno Schmidt), Ганс Магнус Энценсбергер (Hans Magnus Enzensberger), Гельмут Хайссенбюттель (Helmut Heissenbüttel) та інші.

У 1948 році роль Андерша досить відчутно зросла – він працював ведучим на радіо в Гамбурзі (Hamburg) і Франкфурті (Frankfurt), а також в тому ж 1948-му опублікував свій нарис ‘Deutsche Literatur in der Entscheidung’ (англ.’German Literature at the Turning Point’, рос. ‘Німецька література у вирішальний момент’).

У 1952 році Андерш опублікував свою автобіографічну книгу «Die Kirschen der Freiheit’, в якій він багато уваги приділив своєму дезертирства з армії; саме цей момент автор розглядав як поворотний момент всього свого життя. Цій же темі Андерш присвятив і інший книгу, ‘Sansibar oder der letzte Grund’, опубліковану в 1957 році, що стала згодом основою для однойменного телевізійного фільму 1987 року.

В кінці 1950-х Андерш переїхав у Швейцарію (Switzerland), оселившись в містечку Берцоне (Berzona); в 1972 році він став мером цього міста. Був він до того часу вже давно одружений на Гізелі Андерш, уродженої Дихганс (Gisela Andersch, née Dichgans).

Помер Альфред Андерш 21 лютого 1980 року в Берцоне.

Серед інших книг письменника – ‘Geister und Leute; zehn Geschichten’ (1958), роман ‘Efraim’ (1967), збірка оповідань ‘Mein Verschwinden in Providence’ (1971), роман ‘Winterspelt’ (1974) і кілька інших збірок, в тому числі антологія поезії.

Його розповідь ‘Der Vater eines Mörders’ так і залишився незакінченим і був опублікований посмертно.