Альфред Де Віньї

Фотографія Альфред Де Віньї (photo Alfred De Vigny)

Alfred De Vigny

  • День народження: 27.03.1797 року
  • Вік: 65 років
  • Місце народження: Лоше, Франція
  • Дата смерті: 17.03.1863 року
  • Громадянство: Франція
  • Оригінальне ім’я: Альфред Віктор Де Віньї
  • Original name: Alfred Victor De Vigny

Біографія

Згідно Віньї, людина самотній перед сліпою стихією, байдужою до його радощів і страждань. Проте нарікання на долю принизливі, і єдина гідна позиція – стоїчне прийняття неминучого уділу.

Навчався в одному з паризьких ліцеїв, однак дотримуючись сімейної традиції обрав військову терені. Служив недалеко від Парижа, публікував вірші в журналі Ст. Гюго «Консерватер литерер», зблизився з першим колом французьких письменників-романтиків. У 1822 випустив невеликий збірник Віршів (Pomes), доповнений і перевиданий в 1826 році під назвою Вірша на давні та сучасні сюжети (Pomes antiques et modernes). Інше поетична спадщина Віньї увійшло в посмертний збірник Долі (Les Destines, 1864), куди включені і шість філософських поем, опублікованих за життя автора в журналі «Ревю де де монд».

Не витримавши одноманітності гарнізонного життя, не обіцяла просування по службі, Віньї в 1827 році вийшов у відставку і цілком присвятив себе літературі. На хвилі зростаючого інтересу до Шекспіра перевів на французьку мову Отелло (1829), потім написав романтичну драму в прозі Дружина маршала д Анкра (La Marchale d Ancre, 1831) і одноактну комедію Відбулася переляком (Quitte pour la peur, 1833). Найвідоміша п’єса Віньї, Чаттертон (Chatterton, 1835), присвячена його улюбленої теми – долі невизнаного генія.

Під впливом Ст. Скотта Віньї створив перший французькою мовою значний історичний роман Сен-Мар (1826). З великих прозових творів йому належать також роман Стелло (Stello, 1832), що складається з трьох романізованих етюдів про поетів Н.Жильбере, Чаттертоне і А. Шеньє, і тричастинний роман Неволя і велич солдата (Servitude et grandeur militaires, повністю опубл. 1835) – про благородство і самопожертву воїна.

У розквіті сил Віньї замкнувся в самотині, віддалившись, за висловом Ш. О. Сент-Бева, «башту зі слонової кістки».