Акакій Церетелі

Фотографія Акакій Церетелі (photo Akakij Tsereteli)

Akakij Tsereteli

  • День народження: 09.05.1840 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Сачхери, Кутаїська губерня, Грузія
  • Дата смерті: 26.01.1915 року
  • Громадянство: Грузія

Біографія

Церетелі (Акакій Ростомович, князь) — видатний сучасний грузинський поет. Народився 9 червня 1840 р. в Сачхери (Шаропанского повіту Кутаїської губернії).

Церетелі (Акакій Ростомович, князь) — видатний сучасний грузинський поет. Народився 9 червня 1840 р. в Сачхери (Шаропанского повіту Кутаїської губернії). Первісне виховання здобув удома під керівництвом матері, онуки імеретинського царя Соломона II. Закінчив курс на східному факультеті Санкт-Петербурзького університету. Ще в дитинстві Ц. написав трагікомедію, в якій змалював підступи і зловживання керуючого його батьківським маєтком. П’єса на домашній сцені мала успіх, але автор зрадив її спалення, після повернення на батьківщину з Санкт-Петербурга. Перша друкована його робота: «Народні пісні» з’явилися в 1858 р. у грузинському журналі «Цискари». Він поміщав в газеті «Дроэба» статті під заголовком: «Гарячі новини», присвячені реформ Олександра II . За характером творчості Ц. — лірик. В галузі ліричної він зробив ряд елегій і сатир. Дебютував як лірик віршем «Секретний лист» («Носій радості і прикрості щит»), що, нарівні з багатьма його элегиями, стало застільною піснею. Оригінальні властивості його письменницької манери — отруйний сарказм і добродушний гумор, м’який ліризм і тонкий аналіз внутрішнього світу, скорботна нотка з приводу краху ідеалів і надій. Популярність Ц. між грузинами межує з схилянням перед його ім’ям. Особливо гарні його елегії: «Немає мені щастя», «Ах зурнач», «повільно Підіймався я в гору», «Душечка». Відомий Ц. і як драматург («Кудур-Ханум», «Підступна Тамара», «Маленький Кахи-Іраклій II» та ін) і як автор побутових п’єс повісті «Три роди любові». Ц. виступає і як публіциста і лектора (лекції про поемі Руставелі «Барсова Шкіра»); йому, нарешті, приписується величезний цикл афоризмів і анекдотів, що відрізняються дотепністю, винахідливістю. Він багато сприяв популяризації народної поезії, багатьма її сюжетами сам скористався в цілях художньої обробки і приділяв народним творам чільне місце своєму журналі «Кребули» (1898 — 1900). Деякі з його віршів переведені на російську мову Ів. Тхоржевским («Грузинські поети в зразках», Тіфліс, 1897), Ст. Величко («Східні мотиви», Санкт-Петербург, частина I і II, 1890, 1894; він же переклав драму Ц. «Підступна Тамара», «Віснику Європи» за 1892 р.) і Ст. Лебедєвим («Вісник іноземної літератури»). На німецьку мову переклав зразки з віршів Ц. Арт. Лейст («Georgische Dichter», Дрезден-Липецьк, 1900), французька мова — бар. де Бай («En Imerethie», Париж, 1902). Повного зібрання творів Ц. ще немає; I і II томи видано у Тифлісі в 1893 р. А. Хаханова.