Адольф Дыгасиньский

Фотографія Адольф Дыгасиньский (photo Adolf Digasinskiy)

Adolf Digasinskiy

  • День народження: 07.03.1839 року
  • Вік: 63 роки
  • Місце народження: Негославице Келецкого воєводства, Польща
  • Дата смерті: 03.06.1902 року
  • Громадянство: Польща

Біографія

Польський письменник, публіцист, педагог, один із засновників польського натуралізму та його найбільший представник.

Походив з небагатої шляхетської родини. Навчався в Пиньчуве та в реальному училищі в Кельце, потім у Варшавській головній школі (згодом Варшавський університет) вивчав мови, географію, природничі науки.

Брав участь у польському повстанні 1863 року і піддавався ув’язненню. Після придушення повстання намагався продовжити навчання у Варшавській головній школі і Карловому університеті в Празі, однак змушений був її перервати через нестачу коштів. Служив гувернером і учителем у поміщицьких садибах.

У Кракові займався педагогічною та видавничою діяльністю (1871-1877); одружився (1872). Видавав серію«Бібліотека естестенных наук» („Biblioteka Umiejętności Przyrodniczych“); заснований ним для поширення своїх видань книжковий магазин банкротировал. У 1877 влаштувався у Варшаві. Заробляв приватними уроками. Брав участь у варшавській друку, головним чином нотатками на літературні теми. Порівняно пізно почав літературну діяльність і роботу в редакціях газет і журналів. Російськими властями був позбавлений права викладання (1888) і, покинувши Варшави, знову повернувся до служби гувернером. У 1891 В якості кореспондента газети «Кур’єр варшавський» („Kurjer варшавський кур’єр“) здійснив поїздку вБразилию, де вивчав умови праці і побуту польських емігрантів (випустив «Листи з Бразилії»).

В кінці життя осів у Варшаві. Похований на цвинтарі Повонзки.

Виступав як публіцист у варшавському тижневику «Пшегльонд тыгодневый» („Przegląd Tygodniowy“), де також друкувалися його новели. У 1884-1887 член редакції тижневика «Вендровец» („Wędrowiec“), в якому став средактором. Співпрацював у газеті «Глос» („Głos“; 1886).

Писав оповідання, повісті, романи; з 1884 його твори виходили окремими виданнями. Вважається видатним анімалістом. В оповіданнях і повістях про тварин иптицах «За корову» (1883), «Вовк, собаки і люди» (1883), «Заєць» (1898) та інших, в творах про життя і побуту селян проводив аналогії між світом людей і тварин, представляючи певні соціальні типи як свого роду види тварин, що борються за існування. Виродження шляхти в повісті «Фон Молькен» (1885), романі «Пан Енджей Пищальский» (1890) пояснював спадковістю.

Автор трактату «Роки життя» („Gody życia“, 1902), повісті «стрімголов» („Na złamanie karku“, 1893), роману «Горілка» („Gorzałka“, 1894) та інших прозових творів, а також творів для дітей.