Адалло Алі

Фотографія Адалло Алі (photo Adallo Ali)

Adallo Ali

  • День народження: 15.12.1932 року
  • Вік: 84 роки
  • Місце народження: Урада, Гидатль, Дагестанська АРСР, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Дагестанський поет, прозаїк, публіцист.

Адалло Алі (Алієв) (15 лютого 1932, Урада, Гидатль, Дагестанська АРСР) — дагестанський поет, прозаїк, публіцист.

Відомий як класик аварської поезії і один з найжорсткіших критиків існуючого в Дагестані політичного ладу, ведучого — за його словами — курс на деэтнизацию і деисламизацию дагестанців. По закінченні Кахибской середньої школи (1949), вступив на заочне відділення Дагестанського педагогічного інституту. Працював учителем початкових класів у рідному селі. За звинуваченням у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень був засуджений до п’яти років позбавлення волі. За амністією (у зв’язку зі смертю Сталіна) незабаром звільнений. Писав вірші й почав друкуватися ще в шкільному віці. Був запрошений на роботу у республіканську газету «БагІараб байрахъ» («Червоний прапор»). У 1957 р. поступив в Літературний інститут ім. Горького р. в Москві. Закінчивши його в 1965 р., працював референтом Товариства «Знання» редактором журналів «Соколя», «Дружба», газет «Шлях Ісламу», «Мости». З 1990 р. очолював аварскую секцію Спілки Письменників Дагестану. У 1992 р. вийшов за політичними переконаннями з членів Спілки Письменників СРСР і залишив роботу у Спілці Письменників Дагестану.

У другій половині 80-х рр. був обраний головою аварського суспільно-політичного і культурно-просвітницького товариства «Джамаат», віце-президентом Конфедерації Гірських народів Кавказу», першим заступником аміра організації Конгрес народів Чечні і Дагестану. Протягом п’яти років (с1999 -2004) перебував у еміграції за кордоном. Після повернення в Дагестан був засуджений до восьми років позбавлення волі (умовно) за статтями «заклик до насильницького повалення влади» та «участь у незаконних збройних формуваннях». У 2006 р. воглавив неформальне творче об’єднання «Асгардсфронт» (Asgardsfront — Warhunnenliga), виступив в дагестанських ЗМІ і в Дагестанському Науковому Центрі Російської Академії Наук c критикою кириличної графіки аварського народу і практики штучного введення в мову надмірної кількості російських запозичень. Оцінюючи нинішній («офіційний» статус аварського мови як «принизливий», ратує за надання йому «державного» статусу, принаймні, на території з переважно аварською населенням. Неодноразово висловлювався за повернення з петербурзької Кунсткамери черепа одного з наибов Імама Шаміля — Хаджі-Мурата для гідного поховання у відповідності з мусульманськими традиціями і відкриття в Махачкалі музею художника-політемігранта Халіл-Бека Мусаясул. Адалло Алі нерідко порівнюють з американським Езрою Паундом, вбачаючи в ньому безумовно талановиту, але разом з тим і надмірно політично ангажованих, ексцентричну особу з ультраправими поглядами. Автор більше тридцяти книг на аварське та російською мовами. Окремі твори вийшли друком за кордоном турецькою та іншими мовами.

Основні творчі роботи: «Птах вогню», «Таємні листи», «Алмазне стремено», «Спогади про кохання», «Годекан», «Живий свідок». Не менше 20 віршів перекладені на музику. В даний час видаються сім томів вибраних творів.