Жорж Батай

Фотографія Жорж Батай (photo Georges Bataille)

Georges Bataille

  • День народження: 10.09.1897 року
  • Вік: 64 роки
  • Місце народження: Бийом, Франція
  • Дата смерті: 08.07.1962 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

У 1935 став одним з ініціаторів руху «Контратака» («Contre-Attaque»), що об’єднала лівих інтелектуалів різних творчих орієнтацій, зокрема сюрреалістів.

БАТАЙ, ЖОРЖ (Bataille, Georges) (1897-1962), французький письменник та філософ, у 1940-1950 роки – один з лідерів лівих інтелектуалів у Франції, автор книг з проблем філософії, релігії, економіки; по характеристиці М. Гайдеггера – «самий світлий розум у Франції».

Народився 10 вересня 1897 Бийоме. В 1901-1913 навчався в ліцеї в Реймсі. У 1914 прийняв католицтво. У 1915 закінчив коледж д Эперней, у 1918 вступив в Еколь де Шарт в Парижі, де в 1922 захистив дипломну роботу Лицарський орден, віршована повість 13 ст. і отримав кваліфікацію архівіста-палеографа. У тому ж році поступив на службу в паризьку Національну бібліотеку, де пропрацювала до 1942 року. На початку 1920-х років в Парижі багато спілкувався з Левом Шестовым; під його впливом почав читати Достоєвського, К’єркегора, Паскаля, Платона, взяв участь в перекладі на французьку мову книги Шестова Добро у вченні гр. Толстого і Ф. Ніцше (1925). Крім цих мислителів, його цікавили Ніцше, Фрейд, де Сад, пізніше – Гегель і Маркс; стрижнем його концепції стало гегельянство, переосмысленное з позицій ніцшеанства і психоаналізу. З середини 1920-х років Батай публікував статті в журналах «Аретуза» («Aréthuse»), «Документи» («Documents»), що спеціалізувалися на мистецтвознавстві, археології, етнографії. У 1931 познайомився з Борисом Суварином і набув Демократичний комуністичний гурток (розпався в 1934). Тоді ж опублікував ряд статей в журналі «Соціальна критика» («La critique sociale»): Критика основ гегелівської діалектики (спільно з Раймоном Кено, 1932; у статті проводилася думка про необхідність збагачення марксистської діалектики за рахунок включення в неї психоаналізу Фрейда і соціології Мосса і Дюркгейма); Проблема держави (1933) (проти революційного оптимізму, фашистської тоталітарної держави і диктатури соціалізму); Психологічна структура фашизму. Першим у Франції Батай застосував психоаналітичні методи до аналізу політичних проблем.

З 1931 Батай брав участь у семінарі Александра Койре у Школі вищих досліджень, а в 1934 – у семінарі Олександра Кожева, де у співпраці з Р. Кено, Р. Ароном, М. Мерло-Понті, Еріком Вейлем, Андре Бретоном і іншими працював над перекладом і коментарями до гегелівської Феноменології духу (семінар діяв до 1939). У 1935 взяв участь у роботі групи, організованої Ж. Лаканом.

У 1935 став одним з ініціаторів руху «Контратака» («Contre-Attaque»), що об’єднала лівих інтелектуалів різних творчих орієнтацій, зокрема сюрреалістів. Основними гаслами руху були антинационализм, антикапіталізм, антипарламентаризм, навіть антидемократія, а основною метою – заміна міфів фашизму міфами моральної і сексуальної революції. Основними джерелами натхнення «Контратаки» були твори маркіза де Сада, Фур’є, Ніцше (рух розпався у 1936). Члени руху брали участь у вуличних маніфестаціях, протестуючи проти дій націоналістичної організації «Аксьон франсез». У цей період Батая і близьких до нього членів руху звинуватили в профашистських настроях, оскільки в одному з складених ними документів «недипломатическая грубість» Гітлера трактувалася як позитивна альтернатива «слюнтяйства» політиків і дипломатів.

З 1936 Батай почав організацію таємного товариства «Асефаль» («Acéphale») і одночасно журналу з тією ж назвою. Перший номер журналу вийшов в 1936, товариство було створено в 1937 (його членами стали Клоссовськи, Шави, Шенон та ін.; одне з правил товариства – не подавати руки антисемітам). У тому ж році Батай став одним з організаторів соціологічного колежу, одним із завдань якого була розробка соціології «священного», здатної доповнити марксистський аналіз дослідженням ірраціональних фактів соціального життя, вивченням соціального буття в тих його формах, в яких виявляється присутність «священного». У той же період Батай організував Товариство колективної психології, націлене на вивчення ролі психологічних, в тому числі несвідомих, факторів соціального життя. На перший план для Батая висунулися проблеми смерті як основи соціальних відносин (смерть – «емоційний елемент, що надає безумовне значення спільному існуванню»), провини (в 1944 році виходить у світ його книга Винний – Le coupable), гріха, зла, внутрішнього досвіду (книга Внутрішній досвід – l’expérience intérieure – опублікована в 1943).

В 1946 році за ініціативою Батая почалося видання журналу «Критика» («Critique»), де він опублікував статті Моральний сенс соціології, Таємниця Саду, Про розповідях жителів Хіросіми, Перехід від тварини до людини і народження мистецтва, Комунізм і сталінізм, Сад (1740-1814) та ін. В ці роки і пізніше ним були написані такі роботи: Про Ніцше (Sur Nietzsche, 1945), Метод медитації («Méthode de méditation», 1947), Література і зло (La littérature et le mal, 1957, російський переклад – М., 1994), Еротизм («L » érotisme, 1957») та ін. В 1952 Батай був нагороджений орденом Почесного легіону.

Помер Батай в Парижі 8 липня 1962.