Євген Ліфшиц

Фотографія Євген Ліфшиць (photo Yevhen Lifshits)

Yevhen Lifshits

  • День народження: 21.02.1915 року
  • Вік: 70 років
  • Місце народження: Харків, Україна
  • Дата смерті: 29.10.1985 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Перший заступник головного редактора «Журналу експериментальної і теоретичної фізики» (ЖЭТФ)більше 30 років. Очолював редакцію П. Л. Капіца.

Народився в Харкові

Випускник Харківського політеху (1933)

Кандидат фізико-математичних наук (1934, УФТІ)

Доктор фізико-математичних наук (1939, ЛДУ)

З 1939 року працює в Інституті фізичних проблем АН СРСР, Москва

У 1947-1950 роках працював на кафедрі теоретичної фізики МДУ ФТФ

Член-кореспондент c 01.07.1966 — Відділення загальної та прикладної фізики (експериментальна та теоретична фізика)

Академік c 15.03.1979 — Відділення загальної фізики та астрономії (фізика, астрономія)

Іноземний член Лондонського королівського товариства (1983)

Перший заступник головного редактора «Журналу експериментальної і теоретичної фізики» (ЖЭТФ)більше 30 років. Очолював редакцію П. Л. Капіца.

Брати Лифшицы народилися і виховувалися в сім’ї відомого харківського лікаря-онколога, професора Михайла Ліфшиця Ілліча, опонентом докт. дисертації якого був акад. І. П. Павлов. Е. М. Ліфшиць — співавтор фундаментального курсу з теоретичної фізики спільно з К. Д. Ландау (Ленінська премія, 1962). Область наукових знань — фізика твердого тіла, космологія, теорія гравітації. Брат В. М. Ліфшиця. Учень і найближчий друг Л. Д. Ландау. Здав «теор.мінімум» Ландау серед перших п’яти. Надалі сам брав участь у прийомі «теормінімуму». Після катастрофи з Ландау взяв на себе основний працю з перевидання томів «Курсу» і написання наступних томів.

Спільно з Левом Ландау побудував теорію доменів у ферромагнетиках і вивів рівняння руху магнітного моменту (Рівняння Ландау-Ліфшиця, 1935). В теорії фазових переходів встановив критерій, що дозволив дати повну класифікацію можливих переходів II роду (Критерій Ліфшиця, 1941). Розробив теорію молекулярних сил, що діють між конденсованими тілами (1954). Побудував теорію нестійкостей у расширяюшейся Всесвіту (1946). Разом з В. М. Халатниковим і В. А. Бєлінським знайшов загальне космологічне рішення рівнянь Ейнштейна з особливістю у часі (1970-72). Лауреат Державних (Сталінських) премій СРСР (1954-?) за участь в розрахунках з атомного проекту, лауреат Ленінської премії 1962 р. спільно з К. Д. Ландау за багатотомний «Курс теоретичної фізики, удостоєний Премії Л. Д. Ландау (1974-?).