В’ячеслав Артемов

Фотографія В'ячеслав Артемов (photo Viacheslav Artemov)

Viacheslav Artemov

  • День народження: 09.11.1954 року
  • Вік: 62 роки
  • Місце народження: сел. Кірове, Донецька, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

В якості провідного наукового співробітника був прикомандирований до кафедрі етики філософського факультету МГУ (1996-1998). З 1998 року — доцент, а з 2000 — професор кафедри філософії Московської державної юридичної академії.

Артемов В’ячеслав Михайлович фахівець з історії філософії та етики; доктор філософських наук, проф. Народився в сел. Кірове Донецької області. Закінчив філос. ф-т МГУ (1980) та асп. того ж ф-ту (1983).

З 1984 працював послідовно викладачем, старшим викладачем, доцентом філософських кафедр у Всесоюзному заочному інженерно-будівельному інституті, в Горлівському державному інституті іноземних мов, Московському державному відкритому педагогічному університеті. В якості провідного наукового співробітника був прикомандирований до кафедрі етики філософського факультету МГУ (1996-1998). З 1998 року — доцент, а з 2000 — професор кафедри філософії Московської державної юридичної академії.

Докторська дисертація — «Свобода і моральність в російському класичному анархизме» (1999). Основні ідеї і підходи А. пов’язані з дослідженням проблем свободи та моральності в їх загальній історії і змістовного взаємозв’язку, в тому числі стосовно до російського класичного анархизму. Теоретична реконструкція даного феномена дозволила йому не лише максимально конкретизувати й узагальнити внесок у анарх. концепцію свободи М. А. Бакуніна, П. А. Кропоткіна і Л. Н.Толстого, але і виявити своєрідний освітній стрижень, що свідчить про позитивний характер самокерованою парадигми товариств. розвитку в цілому. А. обґрунтовує визначальну роль у справі поглиблення і розширення свободи саме фактору морального впливу; він виходить з того, що свобода передбачає морально заможну спрямованість особистості на викорінення несправедливості і разл. роду перепон не тільки на шляхи індивідуального самоствердження, але і в плані висхідного розвитку суспільства.намічається стратегія формування культури свободи, особливе місце в до-рій відводиться вчительства (в широкому сенсі слова), покликаним організувати співпрацю всіх здорових сил і разом з ними виступити суб’єктом духовно-нравств. прориву в росс. про-ве. Як аксиол. забезпечення запропонованого підходу обґрунтовується пріоритетність та взаємозв’язок таких цінностей, як моральність, свобода, праця, справедливість, істина. Їх здійснення буде означати подолання соц. хаосу і мислиться А. в парадигмі цілеспрямованої самоорганізації осмисленого життя.