Віктор Гроссман

Фотографія Віктор Гроссман (photo Victor Grossman)

Victor Grossman

  • День народження: 27.09.1887 року
  • Вік: 91 рік
  • Місце народження: Батумі, Грузія
  • Рік смерті: 1978
  • Громадянство: Росія

Біографія

Автор досліджень про А. В. Сухово-Кобылине («Справа Сухово-Кобиліна»), романів «Аріон» (про А. С. Пушкіна), «Після повстання», «Минулі дні», п’єс «Пушкін в Москві», «Ахілл», «Дубровський» та інших. Писав статті про К. М. Батюшкова, М. Ю. Лермонтова, А. С. Пушкіна.

Літературою почав займатись ще в 1905 році, за високою рекомендації В. Р. Короленка. Народився в сім’ї присяжного повіреного. Закінчив Одеську гімназію, отримав прекрасну юридичну освіту в Лейпцігському університеті і Сорбонні. До 1926 року займався адвокатською практикою і активною політичною діяльністю в Москві. Ще до революції був гласним Московської Думи від партії есерів. Після революції в його особовій справі стояла позначка: «Придатний для заняття вищих посад у державі». Працював у Робітничо-селянській інспекції, був представником у Наркоматі у справах національностей.

Особливо захоплювався дослідженням творчості Пушкіна. Був науковим редактором книги Ст. Ст. Вересаєва «Супутники Пушкіна». Йому належить передмова до цього літературного дослідження. У 1920-х-1930-х роках працював завлітом у Мхаті. Його п’єса «Дубровський» («Мистецтво», 1937 рік), написана за пушкінської повісті, йшла в багатьох театрах країни.

У відповідь на книгу Леоніда Гроссмана «Злочин Сухово-Кобиліна» Віктор Гроссман написав у 1936 році книгу «Справа Сухово-Кобиліна» (Москва, державне видавництво «Художня література»), в якій захистив добре ім’я письменника, довівши його непричетність до вбивства Луїзи Симон-Деманш.

Був репресований, в цілому провів в таборах більше півтора десятка років (1938-1946, 1948-1955). В Гулагу задумав роман про Пушкіна «Аріон», який написав після звільнення. Роман вийшов у світло в 1966 році (Москва, видавництво «Радянський письменник»), перекладений на чеську мову, друкувався у Франції. Роман «Після повстання» вже після реабілітації автора написаний у Вологді в 1967 році і виданий в «Північно-Західному книжковому видавництві», в Архангельську. Після звільнення письменник оселився у Вологді, звідки і був репресований повторно. Повернувся знову до Вологди, був поновлений у Спілці Письменників, став одним з батьків-засновників Вологодської письменницької організації. Викладав у Вологодском педагогічному інституті.

У 1966 році опублікував у журналі «Північ» глави з своїх мемуарів «Минулі дні». Після смерті письменника залишилися неопублікованими низку нарисів та «Етюди про Пушкіна», частина з яких — це голови,викреслені з редакторами рукописів книг, імовірно, з міркувань цензури. Була створена Комісія з літературної спадщини Ст. Гроссмана, але з ряду причин їй не вдалося довести до читача невидані матеріали. Частина рукописів була втрачена. Через двадцять чотири роки після його смерті Ісаак Абрамович Подольный, професор Вологодського педагогічного університету, опублікував два перших його етюду у вигляді миникнижки з блискучими ілюстраціями заслуженого художника Росії Михайла Копьева. Весь маленький тираж у подарунковому виконанні оформив чудовий майстер, вологжанин Володимир Богачов. У книгу включені передані родиною автора дві раніше не публікувалися речі: «Єврейська попадя» та «Почесний академік».