Віктор Бар’яхтар

Фотографія Віктор Бар'яхтар (photo Viktor Barhyatar)

Viktor Barhyatar

  • День народження: 09.08.1930 року
  • Вік: 86 років
  • Місце народження: Маріуполь, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

Професор Національного технічного університету України «КПІ», академік Національної Академії наук.

Народився в Маріуполі в 1930 році.

У 1953 році закінчив Харківський університет.

У 1954-1973 працював у Харківському фізико-технічному інституті.

У 1973-1982 завідувач відділом і в 1975-1978 заступник директора Донецького фізико-технічного інституту АН УРСР, з 1982 — завідувач відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

У 1973-1982 роках — керівник теоретичного відділу, заступник директора Донецького фізико-технічного інституту (Донфті) АН УРСР.1978 р. — голова Донецького наукового центру.

1982-1989 р. — академік-секретар Відділення фізики і астрономії АН УРСР.

1989-1994 р. — віце-президент НАН України.

1994-1998 р. — перший віце-президент НАН України.

1985-1989 р. — директор Інституту металофізики АН УРСР.

З 1985 р. — завідувач відділом теоретичної фізики ІМФ НАНУ, завідувач кафедри математики та теоретичної радіофізики Київського держуніверситету ім. Т. Р. Шевченка.

У 1995 р. на базі відділу теоретичної фізики та фізики плівок Інституту металофізики НАН України В. Р. Бар’яхтар створив Інститут магнетизму НАН України і став його директором.

1997 — 2007 роках — декан фізико-математичного факультету Національний технічний університет України «КПІ».

Наукова діяльність

Основні дослідження присвячені магнетизму, фізики металів, фізики плазми, надпровідності.

Є співавтором відкриття явища магнитоакустического резонанс в феро-, феррі — і антиферромагнетиках.

Наукові звання та нагороди

З 1978 року академік Академії наук УРСР (нині — Національної Академії наук).

Член Американського фізичного товариства.

Член Міжнародного союзу з математичної фізики.

Президент Українського фізичного товариства в 1991-1995 рр.

Лауреат премії імені М. М. Крилова (АН УРСР, 1985)

Лауреат премії імені М. Н. Боголюбова (ОІЯД, 1999).

Лауреат двох Державних премій УРСР, Державної премії України.