Василь Григорович-Барський

Фотографія Василь Григорович-Барський (photo Vasiliy Grigorovich-Barskiy)

Vasiliy Grigorovich-Barskiy

  • День народження: 12.01.1701 року
  • Вік: 46 років
  • Місце народження: Київ, Україна
  • Дата смерті: 18.10.1747 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Мандрівник і письменник, відомий своїми мандрами і записами, які він робив під час походів.

Ім’я Григоровича-Барського вважається незаслужено забутим, у той час як його внесок в історію і географію був досить помітний.

Народився Василь Григорович Григорович-Барський в 1701 році в Києві. Він був сином купця, який дав йому початкову освіту, вирішивши, що цього вже досить на все життя. Однак Василь виявився дитиною допитливим і жадібним до знань – він вирішив продовжувати вчитися. Так, він потрапив у Києво-Могилянську академію, де вивчав слов’янські мови, латинь і Закон Божий. До речі, вже тоді Василь знав, що йти у священики, що здавалося логічним, йому зовсім не хотілося, а хотілося йому бачити чужі країни». До моменту закінчення навчання у нього з’явився недуга – рана на нозі ніяк не гоїлася, а тому Василь вирішив йти лікуватися у Львів, який тоді славився своїми лікарями. До речі, пішов він проти волі батька, який на той момент був відсутній у будинку, а коли по дорозі його наздогнала посильний з вимогою повернутися додому, то Василь написав батькові листа, слізно благаючи не перешкоджати його мандрам.

Опинившись у Львові, Григорович-Барський зцілився, але замість того, щоб повернути назад, додому, він вирішив вчитися, вступивши в клас риторики Львівській єзуїтській академії. До речі, разом з Василем подорожував тоді його друг, Юстин Леницкий, і ці двоє видали себе за братів при вступі.

Незабаром підроблення їх розкрився, і горе-братів вигнали з академії. Однак до того часу Василь і Іустин вже мали інший план – вони вирішили йти в Рим (Rome), або точніше, їх метою був римський місто Барі (Bari), співзвучний тим місцям, звідки походила родина Василя.

Так, вони вирушили в дорогу, і це був початок довгої мандрівки, яке прославило Василя Григоровича-Барського.

Мандрівники пройшли через Словаччину (Slovakia), Угорщину (Hungary) і Австрію (Austria), в результаті досягнувши Італії (Italy). Йшов 1724 рік. На всьому шляху прямування Василь писав подорожні нотатки. Він описував міста, які бачив на своєму шляху, так, Відень з його опису, була ‘як рай земний’, а Будапешт (Budapest) він назвав ‘розділеним градом’.

До речі, до моменту приходу в Італію друг Василя Іустин пропав з історії – його сліди назавжди загубилися, і ніяких згадок про нього немає ніде. Василь же до того часу був не в найкращій формі, він страждав від декількох інфекцій, а, крім того, його знову сильно турбувала рана на нозі. До того ж він втратив документи, його била пропасниця, і в цілому перспективи для нього виглядали не кращим чином. В результаті він потрапив у лікарню, де його життя висіло на волосині, однак доля все ж змилостивилася над мандрівником, і. Григорович-Барський одужав. Він втік з лікарні і вирушив мандрувати далі, відвідавши Рим, Венецію (Venice) і Неаполь (Неаполь), до речі, останній буквально вразив його своїми ‘лепотными будівлями’.

Далі мандрівник відправився в Єрусалим (Jerusalem), це були вже 1726-1728 роки, і тоді ж він побував в Йордані (Jordan), Каїрі (Cairo), Тріполі (Tripoli), Дамаску (Damascus) та інших містах. Пройшов він і з Олександрії (Alexandria), Кіпру (Cyprus) і грецьких островах.

Мандри Василя Григоровича-Барського тривали майже чверть століття. Це було трохи дивним – його щось наче гнало вперед, не даючи повернутися додому, хоча він кілька разів був майже готовий повернутися. Здоров’я його було буквально зруйнованим – він страждав від багатьох хвороб, однак продовжував йти. І у всіх своїх походах він продовжував самим акуратним чином робити свої записи.

У 1734-м в Дамаску він постригся в ченці у антіохійського патріарха Сильвестра, однак не залишився в монастирі, а вирушив далі. До речі, у своєму щоденнику він зізнавався, що патріарх поставився до нього з великою любов’ю і гостинністю.

Протягом усіх своїх мандрівок Василь навчався він вивчав мови, логіку, метафізику й деякі інші науки, на зразок природознавства, історії, географії, геології. Крім того, він розбирався в архітектурі, живопису і музиці.

У 1741 році Василь дізнався про смерть свого батька, саме тоді він вирішив повертатися додому і навіть відправив до Києва лист з проханням надати йому місце вчителя. Однак і в цей раз від’їзд не відбувся, а замість цього у 1743-му Григорович-Барський ще був у Константинополі (Constantinople), де російський посол запропонував йому місце священика при посольстві. Той, втім, відмовився і поїхав на Афон, де якийсь час працював у бібліотеці.

На батьківщину до Києва Василь повернувся лише в 1747 році, причому не по своїй волі, але рятуючись від арешту, так як він не порозумівся з новим російським послом у Константинополі. Дивно, але через усього кілька тижнів після повернення на батьківщину він помер.

Василь Григорович Григорович-Барський похований у Києво-Братському Богоявленському монастирі, на могилі його написано прекрасна епітафія.

Праці мандрівника вперше були опубліковані в 1788 році, а пізніше їх перевидавали. Втім, на думку багатьох істориків, ім’я цього великого мандрівника раніше незаслужено забуто.