Теодор Адорно

Фотографія Теодор Адорно (photo Theodor Adorno)

Theodor Adorno

  • День народження: 11.09.1903 року
  • Вік: 65 років
  • Місце народження: Франкфурт-на-Майні, Німеччина
  • Дата смерті: 06.08.1969 року
  • Громадянство: Німеччина
  • Оригінальне ім’я: Теодор Людвіг Визенгрунд Адорно
  • Original name: Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno

Біографія

Ннемецкий філософ, соціолог і музикознавець. Був членом франкфуртської соціологічної школи разом з Максом Хоркхаймером (Max Horkheimer), Гербертом Маркузе (Herbert Marcuse) і Юргеном Хабермасом (Jurgen Habermas). У період з 1937-го по 1941-й був музичним режисером ‘Radio Project’.

Народився Теодор Людвіг Адорно Визенгрунд (Theodor Ludwig Adorno Wiesengrund) у Франкфурті (Frankfurt); він був єдиним сином багатого виноторговця Оскара Олександра Визенгрунда (Oscar Alexander Wiesengrund) і співачки Марії Барбари (Maria Barbara), уродженої Кальвелли-Адорно (Calvelli-Adorno). Другу половину дівочого прізвища матері Теодор використовував в якості нової прізвища вже в 30-х, коли став натуралізованим американцем.

Не в останню чергу на формування юного Теодора вплинула жила в будинку його батьків тітонька Аґата (Agathe). Вже в дитинстві Адорно почав вчитися грати на фортепіано. В гімназії імені кайзера Вільгельма (Kaiser-Wilhelm-Gymnasium) Теодор навчався до 17 років; закінчив гімназію він кращим учнем класу. У вільний час Адорно брав уроки композиторського справи і вивчав праці Іммануїла Канта (Immanuel Kant) – зразок ‘Критики чистого розуму’ (‘Critique of Pure Reason’). Пізніше Теодор зізнавався, що ‘Критика’ дала йому більше, ніж всі роки формального навчання.

У Франкфуртському Університеті (University of Frankfurt) Адорно вивчав філософію, музикознавство

, психологію і соціологію; він закінчив університет в 1924-м. до Речі, саме в стінах університету Теодор познайомився з кількома своїми майбутніми сподвижниками – зразок Макса Хоркхаймера й Вальтера Беньяміна (Walter Benjamin).

Ще студентом Адорно пробував писати критичні музичні статті; куди більше, втім, його вабила професія композитора.

У січні 1925-го Теодор почав вивчати композиторська справа у Відні (Vienna). Не без участі Арнольда Шенберга (Schoenberg Arnold) Адорно зацікавився абсолютно революційні на той момент атональными побудовами; на жаль, слухачам експериментальна музика припала особливо за смаком. Теодор розчарувався в музиці і повернувся до критики і соціології.

З Відня Теодор повернувся до Франкфурту – і відчув чергове розчарування, цього разу – пов’язане з науковою діяльністю. Його науковий керівник Ганс Корнеліус (Hans Cornelius) переконав його змінити тему розпочатої дисертації; в підсумку право читати лекції Адорно отримав на три роки пізніше, ніж планувалося. Деякий час Теодор успішно виступав з лекціями, однак у 1933-му його, як

і всіх професорів не-арійського походження, позбавили ліцензії прийшли до влади нацисти.

Перший раз в Нью-Йорку Адорно побував у 1937-му; в Америці Теодору сподобалося, і він вирішив сюди перебратися. Влаштуватися в Америці Адорно допоміг контракт з Інститутом соціальних досліджень (Institute for Social Research); пізніше Теодор зв’язався ще й з Колумбійським Університетом, а ще пізніше – з ‘Radio Project’. Останній контракт закінчився в 1941-м; до того часу Адорно вже працював в парі з Хоркхаймером. Разом вони перебралися до Лос-Анджелес (Los Angeles).

Після 1945-го Теодор остаточно припинив писати музику. Деякий час він займався розробкою ‘нової музичної філософії’, однак і це заняття поступово згас.

У 1947-му Адорно написав есе ‘Вагнер, Ніцше і Гітлер’ (‘Wagner, Nietzsche and Hitler’), яке стало першою роботою з довгої серії праць, присвячених психології фашизму. Одна з цих робіт, ‘Авторитарна особистість’ (‘The Authoritarian Personality’), допомогла створити нову теорію ‘якісної інтерпретації’ (‘qualitative interpretations’). З допомогою цієї теорії досвідчені ф

ті психологи могли визначити авторитарну особистість серією непрямих питань. Робота Теодора справила великий вплив на розвиток соціології; по сей день навколо неї вирує безліч суперечок.

У 1951-му Адорно розвинув свої ідеї в есе ‘Freudian Theory and the Pattern of Fascist Propaganda’.

Після війни Адорно, добряче скучив за батьківщиною, повернувся в Німеччину. Не без допомоги Хоркхаймера він отримав посаду професора у Франкфурті; поряд з науковою діяльністю, він активно і небезуспішно займався суто адміністративними питаннями.

У другій половині 60-х в університетах Німеччини почалося в надзвичайно неспокійний час – студенти брали участь у роботі опозиційної партії і нерідко конфліктували з владою. У центрі цього конфлікту опинився і сам Адорно. В кінцевому підсумку Теодор вирішив на деякий час покинути країну і вирушив з дружиною у відпустку у Швейцарії. Незважаючи на попередження лікарів, Адорно спробував піднятися на 3000-метрову гору; це необдумане рішення сильно вдарило по його серцю. 6-го серпня 1969-го Теодор Адорно помер від серцевого нападу.