Роберт Алан Даль

Фотографія Роберт Алан Даль (photo Robert Alan Dahl)

Robert Alan Dahl

  • День народження: 17.12.1915 року
  • Вік: 98 років
  • Місце народження: Інвуда, Айова, США
  • Дата смерті: 05.02.2014 року
  • Громадянство: США Сторінок:

Біографія

Даль – почесний професор політології (Sterling Professor) в Єльському Університеті (Yale University), де він отримав ступінь доктора політичних наук в 1940-м. Він був президентом Американської асоціації політичних наук (American Political Science Association).

Роберт Алан Даль (Robert Alan Dahl) народився 17 грудня 1915-го в Инвуде, штат Айова (Inwood, Iowa).

В кінці 1950-х і початку 1960-х він виявився залученим в диспут з Чарльзом Райтом Міллсом (C. Wright Mills) на тему природи політики у Сполучених Штатах. Міллс вважав, що уряд Америки знаходиться у владі унітарної і демографічно вузької владної еліти. Даль заявив, що в цьому процесі має брати участь безліч елітних груп, які конкурують між собою, так і йдуть на компроміс один з одним. І якщо це не є демократія в очах широких мас, то, за словами Даля, принаймні, поліархія (або плюралізм).

В якості прикладу ‘влади багатьох’ в одному з найвідоміших своїх праць, ‘Who Governs?’ 1961-го, Роберт розглядає структури влади (як офіційні, так і неформальні) в місті Нью-Хейвен, штат Коннектикут (New Haven, Connecticut), і приходить до такого висновку. З кінця 1960-х укладення Даля оскаржили такі вчені, як Дж. Вільям Домхофф (William G. Domhoff) і друг і колега Даля, Чарльз Ліндблом (Charles E. Lindblom).

В останні роки твори Даля були витримані в більш песимістичному тоні. У своїй праці ‘How Democratic Is the American Constitution?’ 2001-го він стверджував, що конституція набагато менш демократична, ніж їй належить бути, якщо брати до уваги той факт, що її автори працювали з позиції ‘глибокого неуцтва’ про майбутнє.

Одне з численних досягнень Даля – це його роз’яснення того, як має діяти влада. По суті, Даль представив просту модель, коли ‘А’ домагається того, щоб ‘Б’ виконував те, чого хоче ‘А’. Він побудував шкалу переходу від кращого способу впливу до гіршого:

– Раціональне переконання, найкраща форма впливу. Його методика – викладати правду і роз’яснювати, чому хтось повинен робити щось, як, наприклад, доктор переконує кинути свого пацієнта палити.

– Маніпулятивне переконання. Воно передбачає брехня і введення в оману, щоб змусити когось діяти.

– Третій спосіб – це використання системи винагород або покарань. Іншими словами, в даному випадку мова вже заходить про хабарництво.

– Влада загрожує суворим покаранням, таким, як втрата роботи або позбавлення волі.

– Нарешті, у хід може піти примус з боку влади і

– Фізична сила, тобто ‘резервна форма примусу’ із застосуванням або загрозою заподіяння тілесних ушкоджень.

Зробивши вагомий вплив на політичну науку, Даль у своїх емпіричних дослідженнях, особливо щодо демократії і плюралізму, ввів мінімальні процедури, якими демократія повинна задовольняти:

– Политконтроль над рішеннями уряду.

– Виборні посади повинні діставатися згідно з регулярними та справедливими виборами, де немає місця насильству. Вибори повинні бути відкритими.

– Будь-який дорослий громадянин повинен володіти правом участі у виборах.

– Практично всі громадяни, що досягли повноліття, можуть виставляти свою кандидатуру на виборах.

– Громадяни повинні мати право говорити і розвивати свої політичні уподобання, не боячись зазнати покарання.

– Громадяни повинні мати право займатися пошуком альтернативних джерел інформації, реально існуючих і перебувають під захистом закону.

– Громадяни не мають права створювати політичні партії, групи за інтересами та ін. організації, незалежні від держави.

Соціолог Дж. Вільям Домхофф, категорично не згоден з точкою зору Даля, опротестував його думку про вплив Нью-Хейвена в 1960-х, про що повідомив у своїй роботі ‘Who Really Ruled in Dahl’s New Haven’. Політик і філософ Чарльз Блаттберг (Charles Blattberg) піддав критиці спроби Даля дати визначення поняття ‘демократія’ шляхом надання необхідних і достатніх умов для її існування.

Роберт А. Даль був нагороджений призом ‘Johan Skytte Prize’ у політичній науці в 1995-м.