Петро Ліницький

Фотографія Петро Ліницький (photo Petr Linitskiy)

Petr Linitskiy

  • Рік смерті: 1906
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Філософ, богослов. Закінчив у 1865 Київську духовну академію. Магістерська дисертація: «Різні напрямки німецької філософії після Гегеля щодо її до релігії».

    Докторська дисертація — «Вчення Платона про божество». Був професором філософії в Київській духовній академії. Як зазначає Е. Л. Радлов, Ліницький вважав, що через всю історію проходить боротьба двох напрямів: раціоналістичного та емпіричного. Сам же віддавав перевагу першому напрямку і критикував емпіризм. Він засуджував спроби побудувати богословську систему емпіричним методом. Вважав, що філософія є організація понять, основних і найбільш загальних. Її завдання — не в тому, щоб послідовно виводити одне поняття з ін., а в тому, щоб, розглядаючи разом різні поняття, встановлювати між ними такі відносини, які служили б до взаємного роз’яснення та підкріплення їх. Для цього в якості матеріалу необхідно користуватися даними науки і досвіду. Основні поняття, від яких залежить характер філософського світогляду, не прості абстракції, але такі концепції, в яких відбивається характер самого мислячого особи. Цей характер отримує важливе значення в створенні філософських поглядів, коли містить у собі риси національного генія. Всі найважливіші народи Заходу виробили своє певне світобачення, яке проникає собою всі їх освіта і дає їм мироисторическое значення. Головним мотивом філософської думки в Росії має бути прагнення узгодити інтереси інтелектуальні з релігійним духом російського народу. Для цього, з одного боку, наука повинна перейнятися релігійним духом, тобто очистити наукові поняття від домішки корисливих мотивів, підпорядкувати наукову діяльність гол. чин. духовного інтересу морального вдосконалення; з ін — релігійна свідомість треба підняти до належної висоти.

    Твори:

    Загальний погляд на філософію Платона // Труди Київської Духовної академії. 1867. № 10; Моральні і релігійні уявлення древніх грецьких філософів // Там же. 1870. № 10-12; 1871. № 3; 1872. № 4;

    Освітнє значення філософії // Там же. 1872. № 11;

    Огляд філософських навчань. Київ, 1874;

    Про умогляді і щодо умоглядного пізнання до досвіду (теоретичного та практичного). Київ, 1881;

    Слов’янофільство і лібералізм. Досвід систематичного огляду того й іншого. Київ, 1882; Ідеалізм і реалізм // Віра і розум. 1884-88. (Цикл ст. в цьому журн.);

    Віра і знання // Там же. 1889. № 6;

    Чим відрізняється віра від знання // Там же. № 10;

    Як можливо єдність віри і знання // Там же. № 12;

    Витончена література та філософія. Харків, 1893;

    Мислення наукове і ненаукове. Харків, 1894;

    Короткий нарис основних засад філософії. Харків, 1895;

    Про пізнанні. Харків, 1895;

    Про необхідність метафізики. Харків, 1897;

    Філософія Е. Гартмана. Харків, 1898;

    Основні питання філософії. Досвід систематичного викладу філософії. Київ, 1901;

    Про безсмертя душі і загробне життя. Київ, 1903;

    Посібник до апологетическому богослов’я. Філософія віри. Київ, 1904;

    Слов’янофільство і западничество. Київ, 1904.