Отто Бруннер

Фотографія Отто Бруннер (photo Otto Brunner)

Otto Brunner

  • День народження: 21.04.1898 року
  • Вік: 84 роки
  • Дата смерті: 12.06.1982 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Найбільше відомий своїми дослідженнями громадської історії Європи періоду пізнього середньовіччя і раннього Нового часу. Ці дослідження привели до суттєвого прориву в догмах традиційних політологічних і соціологічних шкіл Німеччини (Germany) та Австрії (Austria) кінця 19-го – початку 20-го століття; на місце старих ідей Бруннер запропонував нову соціо-історичну модель, побудовану на народних культурних цінностях – особливо стосовно питань політичного насильства і концепції аристократичної влади.

Деякий час Отто викладав у Віденському Університеті (University of Vienna) і Університеті Гамбурга (University of Hamburg).

З 1940-го по 1945-й він обіймав посаду директора Віденського інституту австрійських історичних досліджень (Institut für österreichische Geschichtsforschung) – престижної школи архівних та академічних досліджень.

Бруннер і по цей день вважається одним з найважливіших німецьких фахівців у середньовічній історії; втім, його спадщину як історика та інтелігента в післявоєнній Австрії та Німеччині вважається вельми і вельми спірним. Головною причиною згаданих спорів є зв’язок Отто з нацистами – в НСДАП Бруннер вступив в 1938-м; рік тому вийшла його книга «Земля і влада’ (‘Land und Herrschaft’); присвячена вона була ‘нової’ німецької історіографії та оцінці історичної ролі народних мас – тієї самої прошарку, на яку нацисти багато в чому спиралися.

Зв’язок з австрійськими нацистами вже у 1945-му коштувала Бруннеру його університетської посади; деякий час Отто довелося проводити свої дослідження незалежно, поки в 1954-му йому не дали місце у відділі середньовічної історії в Гамбурзі (Hamburg).

Після війни Отто продовжував вивчати історію; ‘Земля і влада’ ще довгий час залишався одним з найбільш популярних праць з суспільно-культурним аспектам життя середньовіччя.

Досить тепло, що була прийнята друга велика робота Бруннера, ‘Благородна сільське життя і європейський дух’ (‘Adeliges Landleben und Europäischer Geist’); у цій надзвичайно нестандартної біографії австрійського барона Вольфа Хельмхарда фон Хохберга (Wolf Helmhard von Hohberg) яскраво демонструвалися загальні інтелектуальні і культурні цінності європейської аристократії раннього Нового часу.

Приблизно в той же час Бруннер опублікував ще й серію есе ‘Нові шляхи конституційної та суспільної історії’ (‘Neue Wege der Verfassungs — und Sozialgeschichte’); крім іншого, в цьому збірнику розвивався ряд ідей з ‘Земля і влада’ і були зроблені досить успішні спроби розвинути концепції розвитку європейської історії на загальносвітовий рівень.

Разом з Карлом Бослом (Karl Bosl), Вальтером Шлезінгером (Walter Schlesinger), Теодором Шиедером (Theodor Schieder) і Вернером Конзе (Werner Conze) – також підтримували, або хоча б відкрито симпатизировавшими нацистам – Бруннер істотно розробив теорію і методологію викладання середньовічної соціології в післявоєнній Німеччині та Австрії. Деякі їхні сучасники – зразок чеського вченого Франтішека Грауса (Frantisek Graus) – піддавали сумнівам ідеологічну складову їх методик і деяку непереконливість ряду історичних висновків; втім, хоч якось вплинути на досить тверді позиції своїх опонентів Граусу не вдалося.

Не так давно ізраїльський історик Гаді Альгази (Gadi Algazi) знову піддав праці Бруннера критиці – Отто ставилася в провину спроба проаналізувати середньовічну історію крізь лінзи фашистської ідеології.

Помер Отто Бруннер в 1982-м; на той момент він займав пост почесного професора середньовічної історії в Університеті Гамбурга.